Антоніна, побачивши дві яскраві смужки, відчула, як волосся на голові заворушилося і піднялося дибки: їй 52, не заміжня, а тут таке. Рішення визріло миттєво. Ранком поїхала до доньки в село:
– Надю, прошу, візьміть і виростіть дитинку! Своїх же все одно не маєте…
…Надія вдалася не в матір.
Антоніна – та діяльна, заповзятлива. Рано овдовіла, заміж більше не виходила, обравши вільні, періодичні стосунки, комфортні і не обтяжливі.
Опинившись у потрібний час у потрібному місці, відкрила у 45 свою справу: косметологічний салон. Бізнес добре пішов, слава Богу! Дочку, Надійку, виростила.
Хоч і сама, та дала донечці все, що треба: і увагу, і любов, і завжди нові одяг-взуття, і освіту вищу.
Правда, хотіла Антоніна, щоб Надя юристом стала, бо це перспективно і заробіток завжди дає така професія на рівні. Але дочка обрала освітянський шлях, філологію, стала вчителькою української мови і літератури.
Вийшла заміж за свого Марка – і в село з ним, де зятеві від діда-баби у спадок будинок зостався. Вони там лад навели, ремонт зробили. Та й живуть тихенько. Надя у школі працює, у Марка – магазин автозапчастин на ринку у райцентрі.
…Так, Надя не в матір пішла. Надя ніколи не мала хисту до підприємництва, та й в чоловіків не користувалася такою популярністю, яку завжди мала Антоніна.
В університеті, на третьому курсі, покохалися вони з Марком, обоє аж схожі один на одного, немов брат і сестра: чорняві, спокійні, чисті.
Одружилися без всіляких гучних гулянь і поїхали собі в село, у Марків будинок ремонт робити й жити-поживати у злагоді.
От тільки п’ять років вже минуло з дня весілля, а діточок, таких бажаних, Господь ніяк не посилає.
…Субота, ранок, Надя вийшла за звичкою на траві зеленій босоніж постояти – а тут мати різко гальмує машину, паркується, влітає у двір.
…Та поїздка на конференцію косметологів у Прагу – і де вона взялася на Антонінину голову?
Після заходів і фуршету, після двох келихів шампанського пішла прогулятися прекрасним містом…
Стояла на мосту, милувалася Влтавою у вечірніх вогнях…
А він просто підійшов і обняв її нахабно за талію. Незнайомець виявився чехом, предки якого колись емігрували з України. Він так чарівно вимовляв українські слова… А Антоніна вже півроку, як востаннє відчувала чоловіче тепло…
Вранці, поки Матіас ще спав, Антоніна тихесенько забралася з готельного номера: не хотіла руйнувати реальністю казку цієї ночі… Відносини на відстані – точно не її, пробувала вже. Нехай все лишиться тут і в солодкому спогаді.
…А спогад он чим обернувся.
На кухні за ранковою кавою Антоніна все дочці як на сповіді виклала.
– Надю, прошу, візьміть і виростіть дитинку! Своїх же все одно поки не маєте… Я виношу, як Бог дасть, а далі… Ну ти ж розумієш, як це мені не вчасно: вік, бізнес… Та що я пояснюю… А не народжувати – то ж гріх, знаєш який… Я ж допомогати буду, найкращою бабусею стану! Я і з Марком сама можу поговорити, якщо хочеш…
Точно як в тих серіалах, мостила собі Надя живіт, а на останніх місяцях Антоніна їй дістала накладний, кругленький, точнісінько як справжній.
…У пологовому обласного центру, де народила Антоніна, все вирішили швидко: відмова, усиновлення – і повернулися в село Надя з Марком з маленькою Вірочкою. Щасливі.
А через два роки Надя нарешті завагітніла.
Народився у Віри братик, Ярославчик.
Так і ростуть разом.
Кожної нагоди, на всі вихідні і свята мчить Антоніна до дочки і зятя в село.
Дивиться на онучат, і радіє, і водночас сльози ковтає мовчазні. І щаслива – і гірке те щастя на смак, наче полин… Але ж її вибір, свідомий.
В неї – вік, бізнес, мужчина ось три місяці, як з’явився. Позитивний, добрий. З таким і старіти вже можна, заспокоїтися.
…Дивиться на малечу Антоніна, мовчить. Пообіцяла ж Наді й Марку, що Віра для неї назавжди – онука…
Так правильно, так сама вирішила, коли ті смужечки яскраві побачила…
“Можливо, тільки тоді Надю попрошу сказати Вірочці правду, коли йти з цього світу буду… – іноді ні-ні, та й подумається Антоніні. – Можливо, тільки тоді…”
Автор – Альона Мірошниченко.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, psychologies
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
