Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com
Хочу поділитьсь з вами історією свого брата. Вже дуже сильно вона мене мучить.
Одружився Іван на жінці з двома дітками. Старшому хлопчику Олександру майже три, а молодшій дівчинці Анюті півтора рочки.
Жили дуже добре, ще двох спільних дітей народили. Загалом хороша, мила сім’я, а головне всі щасливі. Мій брат до всіх відносився однаково, не поділяв на своїх і чужих.
У школу з голочки одягали, велосипедики, ролики, всім все порівну. Дітки трохи підросли, так добрі люди швидко донесли Олександру та Ані, що татусь-то у них не рідний. Брат поговорив з дітьми, роз’яснив все як є.
Минув час. Олександру вже 27 років, а Ані 25 з половинкою. Сім’я все така ж дружна, як і була. З них багато брали приклад. Брат мій дуже хороший чоловік, дітей своїх любить шалено. Ніколи поганого слова не сказав і не ділив дітей.
А суть історії така. Аня вийшла заміж. Причому батьки дізналися про це від людей. Світлини в соц. мережах з’явилися, де Аня з нареченим у шикарній весільній сукні і з обручкою на пальчику. Брат мій подзвонив їй, запитав: “Доню, як же так? Ми ж теж хотіли б побувати на такому святі, готувалися до весілля, грошей зібрали, щоб все, як у всіх було. Щоб танець на весіллі тата і дочки був”.
А вона сказала, що не хоче бачити їх на весіллі, адже це лише їхнє свято. А ще, мабуть, найболючіше сказала, що він не батько їй, щоб щось говорити.
Важко передати цю біль, яка застигла в очах брата. Все твердив: “за що так вона з ними?”. Та й Аніна мама з тиcком злягла, ледве прочухалися.
Після цих подій пройшло пів року. Аня додому так і не приїхала. Навіть з днем народження не привітала, колись таких рідних людей.
Не дзвонить, не пише. Каже, що у неї теперсвоя сім’я , і що вона їх всіх ненавидить.
Не спілкується навіть з братами та сестрами. Зараз вони вчаться жити без Ані. Не завжди виходить так, як ми хочемо. І не побувавши в чужій шкурі, нам не можна судити людину. Звичайно, бувають і інші діти, але іноді ось так поступають із найріднішими. У більшості випадків чужі діти так і залишаються чужими. І якщо не в ранньому віці, так в зрілому, діти нагадують, що ви їм не батько або НЕ мати. А це боляче до сліз.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Якщо бажаєте читати більше цікавих матеріалів – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com
