fbpx

Артем відразу сказав, що бути батьком трьох дітей він не збирається. – Всі, хто має статус багатодітні, це бідні люди. Вони не можуть усіх дітей на ноги поставити. Ти хочеш, щоб з нас сміялися? Що б ми жили і кінці з кінцями зводили? – Після цього ми вирішили до “переговорів” підключити і батьків. Я не розуміла, що може змінитися, оскільки я вже в цікавому положенні

Артем відразу сказав, що бути батьком трьох дітей він не збирається. – Всі, хто має статус багатодітні, це бідні люди. Вони не можуть усіх дітей на ноги поставити. Ти хочеш, щоб з нас сміялися? Що б ми жили і кінці з кінцями зводили? – Після цього ми вирішили до “переговорів” підключити і батьків. Я не розуміла, що може змінитися, оскільки я вже в цікавому положенні

Мій чоловік ніколи не бачив себе багатодітним батьком. Тому, як тільки я дізналася, що при надії третьою дитинкою, ми розбіглися, як в морі кораблі.

Я ніколи навіть уявити не могла, що після того, як я розповім Артему про свій цікавий стан, ми з ним розбіжимося. Разом із чоловіком ми були одружені десять років.

При цьому ми вже маємо двох дітей – старшого сина, якому десять років, і молодшу дочку, якій три роки. Тоді нам треба було купити житло побільше, бо чотирьом людям було важко у двокімнатній квартирі. Ми думали, що я зможу повернутися на роботу, зароблятиму гроші, і почнемо збирати гроші на квартиру більше.

Але життя повернуло в інше русло. Я дізналася, що в мене буде ще одна дитина. Я не засмутилася, хоч так і вийшло випадково. Думала, що нічого, буде ще дитина — це чудово. Але Артем був категорично проти ще однієї дитини в нашому домі.

– В нас і так двоє дітей – син та дочка. Тобі мало? – Заявив мені чоловік.

– Я хочу третю дитину. Та й нічого вже не зміниш! Це вже сталося! Мені однаково хто там народиться: дівчинка чи хлопчик!

– Це мені що, не можна тепер нічого сказати? – відповів мені Артем. – Я одразу тобі казав, що не хочу бути батьком для трьох дітей. Тому ні. І взагалі про таке треба домовлятися заздалегідь, має враховуватись думка двох батьків. І ми неодноразово про це говорили! Та й ти жодного разу мені не казала, що хочеш ще одну дитину. А мене влаштовує все у нашій родині. А троє дітей це не те, про що я мріяв.

Артем завжди поганої думки був про багатодітні сім’ї. Він вважав, що багато дітей заводять безвідповідальні люди. При цьому він завжди шкодував дітей із таких сімей, але й казав, що з таких дітей нічого доброго не виросте. Він каже, що з них виростуть такі самі люди, як і його батьки.

– Ти не розумієш, чи що? У нас буде третя дитина, це не виводок! Так, ми будемо багатодітною сім’єю, але так говорити не варто про дітей. Ось приведу на світ дитину, трохи вдома посиджу, а потім знайду роботу. І все буде гаразд. Ми не збідніємо, якщо у нашій сім’ї з’явиться ще одна дитина.

– Знайдеш роботу? Смішно, – відповів мені Артем.

– А що я смішного сказала? — питаю у чоловіка.

А ти подумай. Ми у шлюбі десять років, ти за ці роки працювала лише перший рік.

– Я весь свій час віддала нашим дітям, годувала, напувала, лікувала. Хто цим займався? Ти? Та й взагалі, ти жодного разу мені не казав, що невдоволений тим, що я вдома сиджу з дітьми.

– Бо не помічав нічого поганого у цьому.

Після цього Артем підвівся і мовчки пішов до вікна. Я ще більше стала сердитися, що він мовчить.

– Ти що реально не розумієш? Коли ми тільки-но одружилися, ти працювала в магазині. Потім ти завагітніла, і довелося звільнитися з роботи. Бо тобі важко було цілий день стояти на ногах. Але ж я зрозумів тебе. Адже ми на дитину тоді чекали! Так ти нічого не робила. Коли син підріс, всі почали питати в тебе, що ти думаєш робити з приводу роботи. Ти ж казала, що важко знайти роботу, адже все не підходить для матері з дитиною.

А потім ти все ж таки змогла влаштуватися в магазин, а через рік вони переїхали на нове місце і ти не захотіла їздити в інший кінець міста. І знову ти почала шукати вакансії, але нічого так і не знайшла. Ну а незабаром ти носила під серцем другу дитинку. І ось уже нашій дочці скільки років, а ти досі не можеш знайти роботу. І вкотре мене “ощасливила”. І ти гадаєш, що я нічого не зрозумів?

Потім хвилин п’ять ніхто нічого не говорив, я мовчки дивилася на Артема. І не могла зрозуміти, чому він такої думки про мене?

– Якщо я правильно зрозуміла, то ти вважаєш, що я спеціально “залізла в цікавий стан”, щоб не шукати роботу? Якби ти був з дітьми скільки років, ти розумів би, що це в рази важче, ніж звичайна робота. Ти в офісі працюєш, і тільки цілодобово сидиш на стільці.

– Значить так ти заспівала. Слухай мене уважно. Я “протирав штани”, але ти в цей час сиділа вдома, за мої гроші. І мені не потрібно, щоб ти ще раз відкривала декрет і “дарувала” мені дитину. Це ж ти цього хочеш!

– Виходить, що ця дитина тобі не потрібна? Я правильно зрозуміла? – Вирішила перепитати я у Артема.

– Так вірно. Я не потребую третьої дитини!

– І як ти можеш так казати?

– Якби я знав, що ти не хочеш працювати, ніколи б не пропонував тобі вийти заміж.

– Ти це реально зараз?

– Я гадаю, ти знаєш що робити?

– Ніколи цього не зроблю! Скорше я від тебе піду.

Потім протягом наступного тижня ми з Артемом не розмовляли, він не відповідав на мої дзвінки. А у вихідні до мене приїхали батьки. Виявилося, що їх попросив приїхати мій чоловік, нібито “напоумити” мене. Мої батьки не знали, що робити і що говорити.

– Ти зрозумій, адже це ваша справа з дружиною. Ми не маємо права в неї втручатися, — заговорила моя мати.

– Ви хочете, щоб я погодився на третю дитину? Ні, такого не буде. Я не хочу третьої дитини! І такої дружини я не потребую, яка хоче тільки дітей на світ приводити, а не працювати. Я впевнений, якщо Юля приведе на світ дитину, то в нас почнеться бідність. А я в злиднях жити не хочу.

Тоді всі дивилися з подивом на Артема.

– Що ти так дивишся на мене? Зараз я погоджуся на третю дитину, а ти потім і четверту захочеш. Ми не зможемо з такими темпами заробити на квартиру якомога більше, не зможемо кудись поїхати відпочити. Але ж тобі все одно на це.

Тоді я стала підвищувати голос на Артема, мене дуже образили його слова. Мої батьки всіляко намагалися мене заспокоїти, але їм не виходило. Моя мама почала пояснювати зятю, що він неправий. Тоді й батько підключився. А потім я вирішила, що поговорю і з батьками Артема.

Я сподівалася, що їм вдасться хоч якось переконати мого чоловіка. Але, як виявилось, батьки чоловіка підтримують його позицію. Вони просили нас заспокоїтися і прийняти правильне рішення.

– Та про що з нею говорити? Вона тільки й хоче в декреті сидіти, – заявив своїм батькам мій чоловік.

Після того я сильно розлютилася. А потім він зібрав свої речі та поїхав разом зі своїми батьками.

– Подумай ще раз. Я не зможу тебе переконати. Але й бути з тобою, якщо ти вирішиш зробити по своєму, не зможу. Тоді ми з тобою розійдемося.

Я, звичайно ж, обрала дитину. При цьому Артем заявив мені, що виплачуватиме аліменти на дітей.

– Дітей я не залишу. Можу сина до себе забрати. А дочка має рости разом з тобою.

Ось так ми й розійшлися. Мої батьки й досі сподіваються, що Артем передумає. Але я чомусь гадаю, що такого не станеться.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page