Не варто батькам втручатися в життя своїх дітей. До добра це не доведе!
Артур в свої 25 мав чим похвалитися: хороша робота, зовнішність, що подобається дівчатам, та в голові час від часу згадувалися слова батьків: “Гуляй з ким хочеш, але одружуйся на скромній дівчині, яка буде хорошою мамою твоїм дітям. – Ярину хлопець зустрів на ювілеї друга. Вона скромно стояла в куточку. – Ти глянь, ніколи не думала, що така “сіра мишка” такий “кусок відкусить”, – говорили подруги після весілля.
Батьки Артура дотримувалися суворих правил щодо моралі, і сина свого виховували так само. “Зустрічайся з ким хочеш, – говорили вони підрослому Артуру, але одружуйся тільки на невинній, скромній і порядній дівчині. Навіщо тобі зіпсований товар? Ми тобі навіть речі на гуманітарці не купуємо, а тут дружина, мати твоїх дітей!”
Артур з батьками був повністю згоден, і, хоча йому подобалися красиві, жваві, гострі на язик дівчата, своєю нареченою він бачив милу, мовчазну, слухняну дівчину, гарну господиню і прекрасну мати.
Дітей він теж дуже хотів, та й батьки на цю тему теж бесіди проводили. “Ти, синку, не затягуй з цією справою. А то знаємо ми нинішню моду – для себе, мовляв, хочу пожити, кар’єру зробити, світ подивитися. Ось так поживете кілька років, потім її і не змусиш – кому не потрібні зайві клопоти з малюками”
Дівчата Артура любили – високий, спортивний красень, в свої 25 років вже завідував філією не самої дрібної фірми. Вони охоче відповідали на його залицяння, брали його подарунки і знаки уваги – їм здавалося, що, раз Артур балує їх і щедро обдаровує, значить, має серйозні наміри на їх рахунок. Однак, дівчата помилялися.
Артур не був жадібним, йому подобалося радувати красунь, тим більше, це було так просто – купити великий букет або відвести в дорогий ресторан, і красуня вже висне на шиї.
Все це ще більше зміцнювало його впевненість в тому, що батьки мають рацію, кажучи про те, що всі ці красуні для сімейного життя не підходять. І він шукав свою скромницю.
З Яриною він познайомився на день народження приятеля – Артур одразу помітив сором’язливу дівчину, яка майже ні з ким не спілкувалася, не веселилася разом з усіма, не танцювала, і зовсім не пила червоненького.
Вона періодично зникала на кухні, щоб повернутися з новою стравою або віднести брудний посуд.
“Так сеструха моя, – пояснив приятель, – попросив допомогти приготувати все – зі своєю дружиною полаялись пару днів назад, так вона відмовилася приходити, готувати, сказала, що не наймалася на мене працювати. А Ярина, ось, погодилася. Та й готує вона, до речі, набагато краще моєї”.
Ярина була щаслива, що такий хлопець, як Артур, звернув на неї увагу – до цього вона ні з ким не зустрічалася, в той час як всі її подружки вже встигли змінити кількох бойфрендів і лякали її перспективою залишитися в старих дівках, в її-то 20 років.
Не минуло й пів року, як Ярина і Артур одружилися, родичі з обох сторін були щасливі. Батьки Артура вибір сина схвалили – невістка відповідала всім їх вимогам.
Рівно через дев’ять місяців після весілля з’явився син, а ще через рік – дочка. Ярина кинула університет, розуміючи, що їй не під силу вчитися, маючи на руках маленьких дітей, та й Артур відмовляв продовжувати навчання: “Твоя справа – забезпечувати тил і дітей виховувати, а вже гроші я якось зароблю”. На тому і порішили.
Подружки-ровесниці заздрили Ярині – ніхто не думав, що “сіра мишка” зможе так вдало вийти заміж, а поважні матрони нашіптували своїм дочкам – “берегла себе, ось гідна людина і оцінила! А ще кажуть, що честь не в пошані – як же! Це завжди мужиками цінується!”
Тільки заздрість дуже скоро перетворилася в зловтіху – дочка ще не ходила в садок, коли Артур пішов з сім’ї. Швидко і несподівано. “Вибач мене, якщо зможеш, – каявся він Ярині, – Ти прекрасна дружина, але я полюбив іншу. Не хочу тобі брехати, це було б не гарно по відношенню до тебе, тому кажу відкрито – я йду до неї”.
Новою пасією Артура виявилася його колега – ефектна яскрава жінка – точна копія типажу дівчат, з якими він зустрічався в юності.
Вона була розлучена і одна виховувала сина – за всіма канонами Артуру абсолютно не підходила на роль дружини, та й батьки, які обожнювали Ярину, були категорично проти.
Але серцю не накажеш – Артур дійсно закохався в жінку такого типажу, який його завжди приваблював, і дуже скоро одружився на ній.
Всі родичі і знайомі пророкували швидке розлучення і повернення Артура до Ярини, але помилилися – другий його шлюб виявився міцнішим і щасливішим першого.
Як вважаєте, праві були батьки, коли нав’язували свою думку синові?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
