fbpx
життєві історії
Бабусі сиділи під під’їздом, і не переставали бурчати. – Ну хто таке бачив? Вона, мабуть, спідницю дома забула. А це обличчя розфарбоване, ви його бачили? Можна ж налякатися, як вночі повз пройде. – В свою адресу Андріяна чула не раз такі “поговорки”, та бажання зупинитися, і поговорити з бабусями, які більше не мають чим зайнятися, не було. Та одного дня терпець все ж увірвався

Ох і бабусі! Все їм потрібно знати!

Бабусі сиділи під під’їздом, і не переставали бурчати. – Ну хто таке бачив? Вона, мабуть, спідницю дома забула. А це обличчя розфарбоване, ви його бачили? Можна ж налякатися, як вночі повз пройде. – В свою адресу Андріяна чула не раз такі “поговорки”, та бажання зупинитися, і поговорити з бабусями, які більше не мають чим зайнятися, не було. Та одного дня терпець все ж увірвався.

– Ох і розмальована. Всю косметику, що мала, на себе наклала. А спідниця – хіба на носа натягнути!

– Ага, ну молодь пішла! Так ми в їхні роки скромнішими були, всі свої принади напоказ не виставляли, працювали, вчилися, а ці…

– Ось ось! Ніякої поваги до старших! Чому ми повинні дивитися на це?

– А, так це спідниця? А я думала, що вона взагалі забула дома…

І так кожного дня. Варто Андріяні вийти з дому, так вона відразу ставала об’єктом для обговорення бабусь, що сидять біля під’їзду. Спочатку її це тішило, потім стало трохи дратувати, і одного разу не стрималася.

– Бабусі, а яке вам діло, як я одягнена? – запитала вона.

Бабки переглянулись.

– А навіщо ти так вирядилася? Тобі рочків-то скільки?

– Двадцять. А що?

– Во, двадцять! – не зрозуміло чому зраділи бабки, – Працюєш? Вчишся?

– Вчуся. В університеті.

– І в такому вигляді в свій університет ходиш? Зовсім вже сором втратила? Скільки бачимо тебе, весь час в коротких спідницях ходиш!

– Так нормальні у мене спідниці! Вам-то яке діло?

– Не груби старшим! Бач, моду взяли – бурчати у відповідь. В аптеці грублять, в трамваї грублять, в ЖЕКу грублять, в магазинах – так взагалі… А що ти там намалювала на обличчі? Це як називається?

– Це називається денний макіяж!

– Який-який? Денний? Ха! А що за страх у тебе на ногах?

– Туфлі.

– Туфлі? А ти ноги собі не зламаєш на такому каблуці? Куди пішла? Ми ще не все сказали! Ніякої поваги!

На наступний ранок бабки ошелешено дивилися на Андріяну. Вона вийшла в квітчастій хустці, з щоками, рясно натертими буряком.

Довгий сарафан, з-під якого визирали валянки. Гордо сіла поруч з ними. Витягла кульок з насінням, закинула в рот відразу кілька, стала жувати, попльовуючи.

Бабки переглянулись.

– Ну що, дівоньки! Посидимо, побалакаємо, хто як одягнений, та чим дихає? Насіння хочете? Нє? – підлим голосом запитала Андріяна.

Бабки моментально очистили лавку, Андріяна, що залишилася на самоті, лише засміялася. З того часу, виходячи з під’їзду в своїх коротких спідницях і яскравому макіяжі, Андріяна бачила тільки їх насторожені обличчя. і неймовірну тишину.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page