Бабуся чоловікова овдовіла років сім тому, жила в селі сама, але зараз їй 82, стало самій важко. Батьки мого чоловіка Богдана живуть у квартирі, працюють ще обоє, тож вирішили, що заберемо стареньку ми, бо в нас власний будиночок у приватному секторі в райцентрі, він мені від моєї бабусі дістався, а батьки після нашого весіллі допомогли ремонт зробити.
Забрали, виділили їй невелику окрему кімнату, яка мала стати дитячою. Але поки що дворічний малий з нами в одній кімнаті живе, тому бабусі власні апартаменти дісталися.
Бабуся Катря ще не зовсім немічна, охайна, сама себе обслуговує, і картоплі мені почистить, якщо попрошу, і в городі трішки виходить порається.
І все б нічого, якби не одна її пристрасть, а саме балачки-оповідки. Ну ходить за всіма по п’ятках, аби її слухали! І розповідає, аби що.
Про своє життя, дитинство повоєнне, родичів, яких вже давно немає – це ще півбіди. Але вона розказує нам, а частіше за все саме мені, бо я з нею найбільше дома, біографії всіх своїх якихось знайомих, сусідів, до яких мені немає ні діла, ні часу…
Про якісь випадки з її і чиїхось життів, про її чи чиїхось подруг і друзів, про те, як раніше прали-тотували-їли-спали-будували-сіяли-садили-фарбували-ходили-бігали-вдягалися…
Не можливо нічого поробити, щоб при цьому не балакала наша бабця! Ні поїсти, ні хатніми справами не позайматися, ні телевізора подивитися, ні з малим погратися… Вона ходить по п’ятках і щось розказує-розказує-розказує… Просто не можливо вже!
Богдан каже: потерпи, люба, це ж не назавжди… Але ж він не сидить з нею 24 години на добу! Я вже до подруг і сусідів починаю тікати з малим з власного дому, аби не слухати бабцю Катрю.
Говорити щось старенькій немає сенсу, я вже пробувала. Вона робить вид невинного дитяти, вдає або ж справді не розуміє, чого від неї хочуть і продовжую своє.
Які по-дивному різні люди в такому віці, іноді думаю я. Когось вже немає, хтось немічний, хтось ще «на коні», викладає або лікує, хтось не сповна розуму, а хтось енциклопедію на пам’ять знає…
Ну а наша бабця Катря ось така, зводить з розуму своїми оповідками, а в мене вже дах від них їде, ну чесне слово.
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
