Бабуся, коли зрозуміла, що захворіла, переписала свою трикімнатну квартиру на мене і батька, свого сина. Я вийшла заміж, і переїхала жити до чоловіка в квартиру, яка була куплена через іпотеку. Та так сталося, що незадовго після бабусі, відійшов у той світ і батько. Мама довго не горювала, і привела в квартиру нового кавалера. Я не хочу подавати в суд на рідну людину, але і своє віддавати не хочу.
***
Судитися доведеться через банальну – житлоплощу. Але наша ситуація – особлива, через її байдужість. Моїй мамі стало все одно, як я живу, їй начхати на внука.
Коли мені було 5 років, від недуги пішла з життя моя бабуся. Незадовго перед відходом вона переписала свою простору трикімнатну квартиру на мене і мого батька – свого сина, 50/50, щоб позбавити нас від бюрократичної тяганини щодо вступу в спадщину. Дякую їй за це.
У цій квартирі після відходу бабусі ми жили утрьох – я, мама і тато.
Зараз я виросла, вийшла заміж, у мене малюк. Жити пішла до чоловіка в однокімнатну квартиру, яка знаходиться в іпотеці.
Але рік тому сталося горе – неочікувано пішов з життя мій батько. Я до сьогодні не можу звикнути до думки, що його немає.
А моя мама вже через пів року привела в квартиру, яка їй належить тільки на чверть (половина – моя, татова половина розділилася навпіл мені і їй після його відходу), іншого чоловіка.
Моєму обуренню не було меж. Вона працює, а він цілими днями лежить на татовому дивані і дивиться телевізор, ледар в загальному.
Розмова з мамою про те, що це неправильно, привела тільки до скандалу. Ну Бог їй суддя. Проблема і в іншому.
Ми з чоловіком з трудом тягнемо іпотеку, я в декреті і отримую мізерну допомогу. У мене у власності простора трикімнатна квартира.
Мені б дуже хотілося її продати або здавати в оренду. Це була б неоціненна допомога нашому сімейному бюджету.
Я запропонувала мамі обміняти квартиру на однокімнатну, щоб вона жила в ній, а грошима, що залишилися я б погасила іпотеку. Але вона ніби не чує мене.
За її словами, їй тісно буде в одній кімнаті, адже у неї багато речей, великий гардероб, і несе подібні дурниці. А я знаю свою маму.
Це не її слова, а слова її нового залицяльника. Мені не шкода, хай живе з ким хоче. Але не в моїй житлоплощі.
До суду йти мені не хочеться, адже і так ніякі відносини зіпсуються остаточно, але і тягнути іпотеку стає все важче.
Як бути в такій ситуації, я не знаю. Це все-таки моя мати, яку я дуже люблю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
