Моя бабуся Марія у мене завжди була жінкою своєрідною, а з віком її дивацтва тільки поглиблювалися. Тепер вона вимагає, щоб я назвала свого сина Гнатом, так звали її тата. В іншому випадку обіцяє все майно відписати на двоюрідну племінницю.
Цирк з ім’ям почався після того, як стало відомо, що буде хлопчик. Не встигли ми порадіти, що буде син, як бабуся заявила, що хлопчика треба обов’язково назвати Гнатом, в честь її батька. Спроби пояснити, що зараз це ім’я не популярне, успіху не принесли. Бабуся надулася і заявила, що або ми її поважаємо і виконуємо її бажання, або вона все майно відпише на свою двоюрідну племінницю Люду, яку ми майже і не знаємо.
Сказати, що я здивована, це нічого не сказати. Таких умов я собі навіть не уявляла. Ми не князівська родина, не бізнесмени, щоб нас лякали такі перспективи. Там це хоч очікувано було б, але ми звичайна пересічна родина. У бабусі з усього майна квартира і якісь накопичення на книжці. Мені було абсолютно байдуже, хто це отримає, мене це питання взагалі не цікавило.
Я заявила рідні, що сина ми назвемо з чоловіком, виходячи з власних уподобань. А ім’я Гнат я взагалі вважаю старомодним н неблагозвучним. Перша асоціація – пастух у селі. Явно не те, чого я хотіла б для сина. Так бабуся на мене образилася.
Думала, що мама буде на моєму боці, але ні, як виявилося. Мене відчитали, що я через своєї примхи ризикую залишитися без квартири.
– Ти у бабусі єдина рідна внучка, квартира б твоя була. Чого в позу ставати? Уважила б стареньку людину, – говорила мені мама. Це на мій пам’яті єдиний раз, коли вона підтримала думку своєї свекрухи!
– Ну який Гнат, мамо?! Як дитині з цим ім’ям жити? Його зацькують ще в дитячому садку. І мені це ім’я зовсім не подобається. Не називають зараз так дітей!
– Зараз як тільки дітей не називають, не вигадуй! Та й взагалі, бабуся вже старенька, скільки їй залишилося, зате піде задоволена, а ти при квартирці будеш, в іпотеку не влазити. Подумай!
Те, що мама цинічна людина, я знала завжди, але це навіть для неї перебір.
Подзвонила подрузі, поділилася новинами, пообурювалася бабусиним примхам. Думала, що мене підтримає подруга, алеі вона встала на сторону мами.
– А що такого? Назвіть Гнатом, як хоче бабуся, а потім, коли її не стане, просто поміняєте дитині ім’я. В чому проблема? Розумнішою треба бути, хитрішою.
Підтримала мене, як не дивно, моя свекруха. Вона теж сказало, що ім’я, яке нав’язує бабуся, напрочуд неблагозвучне саме по собі і погано поєднується і з по батькові, і з прізвищем. З приводу бабусиних обіцянок залишити мене без спадку, Віра Степанівна тільки хмикнула.
– Всіх благ не отримаєш, всіх грошей не заробиш. Якщо цій квартирі судилося бути твоєю, то вона нею стане, а ні – то й ні.
Остаточно мене підкосила реакція чоловіка. Спочатку Богдан був цілком на моїй стороні. Йому ім’я теж не сподобалося і він був обурений, що нам нав’язують щось у такій особистій справі. Але через кілька днів чоловік “перевзувся”.
– Я тут подумав, адже непоганий варіант з бабусиною квартирою. Ми тоді могли б не морочитися зараз з іпотекою. Може варто піти їй на умови? Ну справді, що ми втрачаємо? Ім’я рідкісне, а якщо син потім захоче, то сам змінить. А ось нерухомістю в наш час не розкидаються.
– Ти так говориш, немов бабуся відразу ж після народження правнука перепише на нас квартиру і випарується! Вона може ще й десять, і двадцять років прожити, а ми будемо сидіти і чекати, коли моя рідна людина того? Ти взагалі при розумі?
Чоловік надувся і сказав мені вирішувати самій. Але з його вивляду і поведінки видно, яке рішення його влаштує, а який ні.
Словом, або я зовсім не розумію щось в сучасному світі, або одне з двох. Ну і що мені тепер робити? Прогнутися під всіх і за квартиру називати сина цим Гнатом?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
