Антона розбудив телефонний дзвінок. Незнайома жінка повідомила, що він може приїхати до районного управління опіки і оформивши документи, забрати сина.
Антон працював в одній фірмі заступником директора по малому будівництва. Їздив по відрядженнях. П’ять років тому в сусідньому районі будували об’єкт, там він познайомився з Ірою.
Вона була для нього звичайною дівчиною, він в кожній поїздці знаходив собі дівчину скоротати час. Що ще потрібно не одруженому хлопцеві.
Ось і вона, сільська дівчина потрапила в його мережі. Зустрілися місяць, потім він поїхав і більше ніколи вони не бачилися, хоча наобіцяв їй золоті гори.
Три роки тому Антон одружився з дочкою господаря фірми, Уляною, то чи по любові, чи то з користі, нам не зрозуміти. Але погулювати він перестав, напевно по справжньому любив. Дітей хотіли завести, але не виходило.
А тут і лікарі поставили Уляні діагноз, що не може мати дітей. Антон всіляко підтримував: – Не переживай, і самі проживемо.
Антон розповів Уляні про дзвінок з опіки. Він був в подиві, звідки у нього взявся син.
Уляна вислухала його мовчки і на подив чоловіка, вирушила в дорогу. Антон очікував скандал, як зазвичай реагують на такі ситуації дружини.
Дорога виявилася не довгою. В опіки повідомили, що мати Ігорка, тобто Ірину, забрала хвороба. І зараз його виховує її бабуся. Але роки беруть своє, і прабабусі стало це не під силу.
А в свідоцтві про народження Ігорка батьком вписаний Антон, так на нього і вийшли. Документи оформили і попрямували за вказаною адресою.
Бабусю не могла стримати сліз. У порога стояла сумка з речами. Ігорко заліз на руки до бабусі, обхопив рученятами за шию і плачучи кричав:
– Не відпускай мене, бабусю…
Антон, тверезо дивлячись на ситуацію, вирішив приїхати наступного разу, коли Ігор до них звикне. Уляна, вся в сльозах взяла його за руку:
– Антон, Бог дав нам з тобою шанс. Шанс відчути щастя бути батьками. Я не поїду без Ігорка. Я не хочу розлучатися з ним ні на мить. Давай візьмемо до нас бабусю Машу разом з Ігорком. І будемо жити великою і щасливою родиною…
Пройшло два роки і зараз вони живуть всі разом. Бабуся Маша пройшла лікування. Ігорчик ходить в школу, в перший клас, і з нетерпінням чекає, коли його мама Уляна прийде за ним.
І вони разом будуть нести портфель і ділитися враженнями, як у кого пройшов день. Антон і Уляна найщасливіші батьки. А Ігорчик найщасливіший син, у нього є мама, тато і бабуся. А ще через два місяці у нього з’явиться маленька сестричка!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
