– А ми цілу суботу провозилися з сусідкою-бабусею, – поділилася знайома з мого рідного містечка. – Погано їй було. Швидку викликали два рази… На другий раз відвезли її в лікарню-таки, поклали, слава Богу. Під наглядом лікарів тепер буде хоча б тиждень, може… Зовсім старенька, якщо чесно…
– Ти шефство над сусідкою взяла, чищо?
– Довелося… Вона одна живе, років їй багато. Ні в магазин сходити до ладу, ні приготувати, ні прибрати не може. Соціальний працівник ходить, але у нас вони не дуже вважають за… Ось, я заходжу іноді. Те пиріжків напечу, занесу, то в магазин йду, їй щось куплю по дорозі. Ну або коли зовсім погано їй, вона мені дзвонить… або стукає в стіну… По-хорошому, звичайно, їй вже і не можна однією залишатися. Нагляд потрібен…
– А дітей немає у бабусі?
– Так є дочка, тільки вона далеко живе… У дочки четверо дітей, одна дитина інвалід, само собою, працює тільки чоловік… Квартира маленька, двокімнатна на таку сім’ю і та в іпотеку. Фінансово дочка допомогти не може ніяк, забрати бабусю до себе їй нікуди, самі там один у одного на головах…
– А продати бабусину квартиру і купити ближче до себе?
– Смієшся? Та найголовніше, відносини у бабусі з дочкою не особливо теплі. Дочка свого часу тому рвонула в столицю, щоб від мами бути подалі. Всі ці роки дзвонить пару раз в тиждень, справляється, як справи. В гостях не була ні разу…
Дорослі діти зобов’язані допомагати старим батькам, не дивлячись ні на що?
Але як бути, коли у дітей просто фізично немає грошей для допомоги, як в даному випадку?
А може, хорошу мати б ось так не кинули, а?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
