Бабуся у нас людина зі специфічним почуттям справедливості. Всі у неї ніби як рівні, але хтось виходить рівніший. І так все життя. Нещодавно почалися пристрасті по квартирі.
У бабусі Галини дві дочки – моя мама і її сестра. Так вийшло, що дочки роз’їхалися по різних містах. Мамина сестра живе до бабусі ближче, ми подалі. Бабуся завжди вважала, що молодша дочка, мамина сестра, по життю отримує менше всіляких благ. Вона і батька живим не пам’ятає, і в дитинстві слабенька була, і чоловік не надто тлумачний у Марини попався. Ну, ви зрозуміли.
Мама, на думку бабусі, жила, як у бога за пазухою. Мама і старша на десять років, і заміж вийшла за серйозного чоловіка, і пенсію пільгову виробила. Чого їй особливо допомагати? Вона ж ні у чому не потребує.
Але щодо онучок вона різниці не робила. Або мені так здається, оскільки з двоюрідною сестрою у нас різниця в десять років. Але ми на собі бабусиної виборчої справедливості не відчували. Мені вона і на квартиру тисяч 50 додала, і гостинці завжди намагається передати.
Та ось зараз бабусина “справедливість” розгорнулася у всій красі.
Бабусі Галині йде восьмий десяток, вік поважний. Вона ще цілком бадьоро управляється сама, але всім ясно, що допомога їй необхідна.
Кілька років тому мама підняла питання, що бабуся в тому місті зовсім сама. Просто так ввечері до неї не наїздишся, тому треба щось думати. До молодшої дочки вона їхати не хоче.
– Тяжко мені з зятем довго під одним дахом, зіпсую я Маринці все життя. Та й куди я там? Виділять вони мені кімнату, так тут я сама в трикімнатній сама собі господиня, а там вони мені заважають, я їм. Не поїду.
До старшої, до мами, не хоче з тієї ж причини – вона звикла бути господинею. Поки, каже, при здоровому глузді, нікуди не поїду, а стану зовсім немічною, так ви мене і питати не будете.
Тут у мами підвернулася можливість вступити в будівництво. Компанія перевірена, тому мама і запропонувала цей варіант бабусі.
– Будують вони швидко, через рік-два буде у тебе окреме житло. Переїдеш – будеш там собі господинею, але тут і я під боком, і внучка. Чим не варіант?
Бабуся загорілася, такий варіант їй сподобався. Всі документи оформляла я, оскільки мама загриміла в лікарню, а бабусю смикати бігати по інстанціях не з руки. І всі документи, відповідно, оформлені були на мене. Я запропонувала переоформити, але бабуся махнула рукою, мовляв, ось право власності оформляти будемо, тоді і переоформимо. Ну, як скажете.
В середині процесу будівництва бабуля передумала. Питала, чи можна повернути гроші, але коли дізналася, скільки втратить при поверненні, вирішила добудовуватися. Ми видихнули.
Будинок побудували швидко, пора приймати квартиру, оформляти у власність. Бабуся ж уперся, не поїду, робіть самі. А як я зроблю сама? Правильно, оформила на себе квартиру. Вирішили, що коли бабуся переїде, сходимо і переоформимо.
З приводу ремонту бабуся теж махнула рукою, мовляв, все одно мені, аби було. Ми заморочилися, десь робили самі, десь наймали фахівців. Зробили. Тут ще нюанс в тому, що якщо за саму квартиру платила бабуся, то ремонт ми оплачували з мамою самі, ніби як в подарунок.
І ось стоїть відремонтована однокімнатна в новобудові, а бабуся заявляє “А не поїду”! Вона тут подумала і вирішила, що після трикімнатної їй в однокімнатній буде некомфортно. На логічне запитання, а що з квартирою робити, вона плічками знизує.
– Ось як не стане мене, квартиру продасте, розділіть з Мариною порівну гроші. Тільки щоб не сварилися! – Вирішила бабуля.
Я перепрошую, а з якої радості тут взагалі Марина? Варіант з квартирою організувала мама, з паперами я бігала, ремонт ми за свої кошти робили, а ділити порівну? Я, між іншим, ще й комуналку регулярно за цю квартиру плачу, цього чомусь ніхто не враховує.
Бабуся в сльози, каже, жива ще, а діти вже пересварилися через спадщину. Тільки ось ніхто свариться не збирався. Квартира бабусина, платила вона, їй і розпоряджатися, але треба ж розуміти, що тут рівними частками не пахне! Марина при будь-якому розкладі має отримати менше, вона взагалі в цю квартиру не вкладалася.
– Мама за свої гроші квартиру купила, їй вирішувати, чого ви розвиступалися? Сказала порівну, значить порівну, – заявила тітка Марина моїй мамі.
Я ж сиджу і думаю, що Марина дуже помиляється. Квартира взагалі оформлена на мене від початку всієї цієї епопеї. Якщо б не моя добра воля, то вона може тільки двері ласкаво поцілувати в замкову щілину і йти собі.
Звичайно, поки бабуся нас не покинула, ця квартира буде стояти і чекати її, раптом знову зміниться настрій і вона вирішить переїхати. Але в плані подальшої долі цієї нерухомості у мене дуже великі сумніви. Порівну не буде, максимум по справедливості. А якщо Марина буде нахабніти, то взагалі по беззаконню поступлю і вона нічого не отримає.
Я тут не свої інтереси захищаю, а мамині. Її ж знову намагаються усунути, як багато разів. Отже, якщо бабуся Галина не може вирішити питання по справедливості, я трохи їй допоможу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
