Бабуся Зоя була вже старенька, і через погане самопочуття не могла за собою доглянути. Соломія встигала все: і наварити, і прибрати, і переодягти бабусю. Жінка не боялася роботи, тим більше, був хороший стимул: квартира згодом належатиме їй. Бабуся сама про це сказала. Хоча у неї є пряма спадкоємиця – дочка, та вона вже багато років живе і працює в Греції. А на прохання мами про допомогу говорила: “Мені самій не вистачає”
***
Соломія доглядала за тіткою Зоєю майже чотири роки.
З тих пір, як тітка Зоя пошкодила коліно, вона насилу пересувалася, нікуди не ходила, і нічого не готувала, так як стояти довго біля плити не могла.
Соломія приїжджала до тітки кожен день. Привозила продукти, годувала, прибирала. Допомагала тітці митися, купала її. І виводила іноді у двір, посидіти на лавочці біля будинку.
Тьотя Зоя дуже добре ставилася до племінниці. Раділа її приходу, чекала щодня, називала дочкою.
Хоча у неї була своя рідна дочка, яка поїхала працювати до Греції десять років тому, і з тих пір жодного разу не приїхала до матері. І грошима ні разу не допомогла. А на скарги матері, що грошей не вистачає, відповідала, що дуже мало отримує. Ледве вистачить на саму себе.
Сусіди тітку Зою шкодували. Раділи, що є у неї племінниця, яка піклується, не залишає бідну стареньку одну. Купує їй на свої гроші ліки, речі.
Тьотя Зоя сама сказала Соломії, що залишить їй свою квартиру. Соломія була рада. З двома дітьми їх сім’я тулилася в однокімнатній квартирі.
Вона не приховувала, що чекає цю квартиру, не бачила нічого поганого в тому, що тітка Зоя заповідає майно їй. Вона не турбувала інших родичів, які живуть далеко, щоб потім не чути закиди в тому, що їй дісталася квартира за їх рахунок.
Тьотя Зоя пішла з життя несподівано. Ще ввечері все було добре, сусідка занесла їй суп. Вони мило побалакали. А вранці її не стало.
Після прощання з’ясувалося, що квартиру і рахунок в банку, тітка Зоя заповіла дочці.
Соломія була просто в розпачі.
Ні, вона звичайно все одно доглядала б за тіткою, але хоча б не будувала планів.
І ось тепер у неї нічого немає.
Сусіди теж не очікували такого. Як Зоя могла так таємно оформити всі папери, що ніхто нічого не дізнався? І чому не на Соломію? А на дочку, яка навіть не передзвонила сусідам, дізнавшись, що матері вже немає.
Сусіди порадили вимагати гроші за догляд, у дочки тьоті Зої, але Соломія, знаючи свою двоюрідну сестру, відмовилася.
– Прикро, – говорила вона, – що заповіт складено два роки тому. А вона до останнього брехала мені в обличчя, що заповідала квартиру мені. Як так можна?
Тепер Соломія відмовляється ховати тітку Зою, справедливо вважаючи, що цим повинна займатися її дочка, від якої вона навряд чи дочекається відшкодування витрачених грошей.
Інші родичі теж не горять бажанням займатися цією процедурою. Вони не близькі родичі, живуть далеко.
І лежить тітка Зоя в спеціальному закладі і чекає, коли приїде її дочка, якій вона не потрібна була при житті, але якій вона все одно відписала своє майно, нахабно обдуривши племінницю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
