У житті трапляються ситуації, цікавіші й кумедніші, ніж у будь-яких кіносценаріях. Як ось ці!
Виходжу з під’їзду з кур’єром, під зав’язку завантаженим коробками з модним одягом відомих брендів. Однією рукою хлопець намагається утримати одяг-взуття, який не підійшов покупниці, іншою дзвонить на номер співробітнику. Тут же видає:
– Нічого не взяла, рептилія! Тільки перефотографувалася у всьому і в Інстаграм виклала. Дімоне, серйозно, треба за це плату вводити.
Уривок діалогу колег про перевірку від вищого керівництва:
– Та ні, з цим не прокотить, він капець занудний…
– На скільки?
– У нього на брелоку сигналізації правильний час виставлено.
– Жах який…
Колега, який минулого разу насміхався, що для комунальних служб щороку зима настає несподівано, позавчора приїхав на маршрутці, тому що на зимову гуму він ще не перевзувся, а з ранку снігу насипало.
Якось син-першокласник зізнався, що закохався в дівчинку Марійка в класі. Деякий час по тому мама Марійки поділилася з моєю дружиною секретом, що Марійка теж небайдужа до мого сина. Так ось, на вихідні всім класом пішли в похід на день. Я трохи спостерігав за закоханими. Але це були переважно байдужі одне одному люди.
Бабусина сестра Ніна Миколаївна поїхала в місто на автобусі. Сама вона маленька на зріст і кругленька, як кулька. Поробила свої справи і пішла на зупинку. В кишені залишалися останні 20 гривень на проїзд. Ледве втиснулася в “Богдана”. Прийшов час платити. Вона у кишеню – порожньо, в іншій – порожньо. Ні ж, думає, точно в правому були. Знову туди руку – немає грошей. Думає: «Ну, все, пішки доведеться годину пиляти до селища …» Поруч дядько:
– Що шукаєте?
– Та ось гроші загубила…
А він:
– Тоді в своїй кишені пошукайте!
Якось в родині моїх рідних зникла вазочка. Після довгих пошуків батьки прийшли до висновку, що її кудись подів їхній маленький син. Почали розпитувати малого, чи не він щось зробив з вазою. Син все заперечував. Тоді вирішили піти на хитрість.
– Дмитрику, якщо ти зізнаєшся, що зробив з вазою, я дам тобі 10 гривень, – заявила мама.
– Я розбив вазу, – тут же зізнався Дмитрик.
– А куди ж ти подів осколки?
– Я взяв совок і віник, зібрав їх і викинув, щоб ви з татом не дізналися.
Мама похвалила сина за чесне зізнання і вручила обіцяні гроші.
Через кілька днів вазочку принесла сусідка. Вона для чогось позичила її, а мама про це просто забула.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
