fbpx

Бабусю в останню путь я провела, все, як годиться. Закрила я стареньку хату на ключ і вже хотіла йти, як до мене підійшла сусідка. Виявляється, бабуля мала кругленьку суму, яку позичила племіннику на автівку, а я в той час їй за останні гроші хліб з маслом купляла. Я не думаючи пішла за борг поминатися. На порозі мене зустрів дядько Степан і давши мені п’ять тисяч, сказав мовчати, бо не в мене зичив, не мені й віддавати

Бабусю в останню путь я провела, все, як годиться. Закрила я стареньку хату на ключ і вже хотіла йти, як до мене підійшла сусідка. Виявляється, бабуля мала кругленьку суму, яку позичила племіннику на автівку, а я в той час їй за останні гроші хліб з маслом купляла. Я не думаючи пішла за борг поминатися. На порозі мене зустрів дядько Степан і давши мені п’ять тисяч, сказав мовчати, бо не в мене зичив, не мені й віддавати.

В нас з чоловіком в самих складна ситуація, бо часи, самі розумієте, не легкі, але я за останні гроші бабусі в село везла хліб, крупи, рибину чи ковбаску. А виявляється, гроші бабуля мала, бо навіть позичила кругленьку суму племіннику, сину свого брата, бо той захотів собі автівку змінити на кращу. Але річ в тім, що про ці гроші я дізналася, лише після її відходу на небеса.

Так склалося моє життя, що виховувала мене лише бабуся з дідусем. Жили ми в селі. Мама моя пильнувала чоловічі штани, їй було не до мене. Знаю, що вона по заробітках, але в Україні моталася, то Херсон, то ще якісь області. На даний час я навіть не знаю де вона знаходиться і чи взагалі, ще живе на цьому світі.

Бабуся мене любила, хоч і не проявляла багато емоцій. В той час їх було не модно показувати, ну, принаймні в нас було так.

Після закінчення школи я переїхала жити в місто, дідуся вже не було, тому бабуся залишилася в селі одна.

Згодом я вийшла заміж, живемо з двома дітьми і Тарасом в двокімнатній квартирі.

Я частенько навідувалась до бабусі, бо розуміла, вік вже солідний. Нічого з господарства вона не тримала вже, лише кота, собачку та три курки.

Більше двох років я приїжджала до бабулі, щоб наготувати їсти, прибрати і привезти найнеобхідніших продуктів.

В бабусі пенсія невеличка, але іноді вона мені вділяла пару сотень гривень, за все це, бо розуміла, що ми з чоловіком також важко працюємо, щоб ту копійку заробити, ще й діти багато тягнуть, бо гуртки, одяг, а то підлітки, їм все щось треба з новинок.

Словом, я багато бабусі допомагала, а інколи і за останні гроші хліб купляла.

Завжди бабуся говорила, що її хата буде моя. Я розуміла і розумію, що та хата старенька і коштує копійки, але і слова не говорила, бо рідна людина, яка мене виховала.

Але прийшов час, коли бабулі не стало.

Я все організувала, провела бабусю в останню путь, як годиться.

Хату я вже закривала на ключ, як мене погукала сусідка.

Річ в тім, що в бабусі є в селі рідний брат, він наймолодший з них був. Всіх рідних було шестеро, але на даний час живе лише він – дядько Степан.

Чомусь вони з бабусею, хоч і жили в одному селі, але не ладнали. Я в їх справи не лізла. Правда, попрощатися з сестрою дядько Степан прийшов.

І ось сусідка мені й розповіла, що насправді моя бабуся мала прискладену кругленьку суму, але вона її позичила племіннику, сину рідного брата, бо той плакався, що важко йому без автівки, а стара часто ламається.

Ось бабуся й виручила племінника, той в свою чергу пообіцяв все віддати.

Я ж вирішила не спускати цю тему на тормоза і піти до цього племінника. Правда на порозі мене зустрів дядько, брат бабусі.

– Я тобі даю п’ять тисяч, хоча можу й нічого не давати. Я не в тебе зичив, тому й віддавати не тобі не повинен.

Ось так і вийшло, що я за останні гроші бабусі хліб з маслом купляла, а вона, маючи такі гроші, все племіннику передала.

Я ж залишилася… ні, не біля розбитого корита, а на порозі старенької хати, яку якщо і продати, то копійки отримаю.

Чому люди так не чесно чинять? Як цьому племіннику буде їздитися на автівці, можна рахувати, за мої кошти?

Як знайти в собі сили забути про цю ситуацію?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page