Колись я з Іваном жила у маленькій квартирі на краю міста, ділились одним яблуком і одного хліба вистачало на кілька днів. Жили в мирі та злагоді.
Влітку їздили у село, звідки я родом. Серед чудової гірської породи знаходили відпочинок. Тут, у батьківській хаті, усе нагадувало мені про дитинство, про моїх батьків, які давно залишили цей світ ще молодими.
“Іване, я кругла сирота, без приданого. Навіщо тобі така жінка? Знайди кращу, мене забудь!”- так часто говорила коханому.
На що він відповідав: “Катю, ти моя кохана – навіщо мені інша?!”
Всього у житті чоловік досягнув сам: престижну роботу, дорогу квартиру, нову машину! Минав час і ми поступово вставали на ноги. Іван достатньо почав заробляти, тому на роботу мене не пускав.
Які ж ми були щасливі, коли дізналася, що будемо батьками! Усі дев’ять місяців Іван догоджав мені, купляв різні смаколики – все, що забажала. “Катю, який я щасливий, що скоро стану батьком”,- говорив чоловік.
На світ з’явилась донечка, з’явились нові обов’язки, була постійно нею заклопотана! Менше часу приділяла Іванові та й собі. Аліна (донька) забирала багато сили та енергії.
Я була постійно втомлена, не висипалась. Не завжди мала час, щоб прибирати у квартирі чи їсти зварити. Бачила, що Іванові це не подобалось, він був стриманий, спочатку мовчав, тримав все в собі. А потім не витримав…
Бачила, що змінився мій чоловік, приходив з роботи, не питав: “Що сьогодні на вечерю?” Був ситий. Коли кидала до прання його одяг – чула аромат жіночих парфумів. Та відганяла від себе різні думки, бо знала, що працює у жіночому колективі.
Часто Іван приходив з роботи сам не свій, звертав увагу на безлад у хаті. На що відповідала: “Мені важко з Алінкою, не все можу встигнути, допоможи прибрати!”
На що Іван категорично відповідав: “Ні! Ти жінка – маєш доглядати, як за собою, так і за дитиною. У хаті має бути чисто і наварено! Я ж тобі даю достатньо коштів!”
Одного разу, коли поїхала з дитиною на прогулянку, побачила Івана в парку з іншою. Вирішили не втручатись, а все з’ясувати вдома. А ввечері, коли чоловік повернувся з роботи – запитала про цю ситуацію.
Найважче було те, що він не заперечував про “іншу жінку”. Вона для нього була тепер найкращою, яка розуміє з пів слова. З нею йому затишно, у неї все прибрано, вона доглядає за собою.
Правда, не куховарить! Та це не біда – харчуються вони в ресторанах! Не могла повірити у таку історію. Що це все відбувається зі мною.
Іван поставив мене перед фактом – восени розлучення!
Квартиру залишить, дитину буде забезпечувати.
Зі мною він лише був через жаль, бо я сирота…
Невже так “чорно” може зі мною вчинити? Я ж не знаю, як маю далі жити без нього, адже його й досі кохаю…!?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
