fbpx
життєві історії
Багато синів, човіків захищають нашу батьківщину зараз. А мій… Ні, я дуже рада, що син не на фронті. Ось подзвонив і попросив терміново приїхати, у холодильнику немає їжі, а весь одяг брудний. Все б нічого, але на касі сталося те, чого бояться всі покупці

Багато синів, човіків захищають нашу батьківщину зараз. А мій… Ні, я дуже рада, що син не на фронті, що можу його захиститиі піклуватися про свою дитину.

Ось подзвонив і попросив терміново приїхати, у холодильнику немає їжі, а весь одяг брудний.

Вже півроку син живе сам, Андрію 25 років. Йому захотілося самостійності, але відколи він переїхав, нічого не змінилося.

Він так само кличе мене і просить приготувати їжу. Після роботи Андрій заїжджає до мене, збирає підготовлені лоточки з провізією та їде додому. Іноді він заносив прання до мене, бо не вмів користуватись пральною машинкою.

Ось і вкотре мій син зголоднів, відкрив холодильник і виявив, що всередині пусто. Він подзвонив мені, сподіваючись, що я порадую його свіжою їжею.

Але мені в той день було не добре, я сказала про це сину. Андрій обурився і сказав, що в мене є сусідка, ми з тіткою Галею дружимо, чому б їй не допомогти?

Тоді я сказала, що краще б Андрій мене відвідав: треба в аптеку сходити. Син відповів, що він доглядати тих, кому погано, не вміє, і щоб я звернулася в швидку допомогу, раз я одна.

Я  поклала слухавку.

Ближче до вечора Андрій знову подзвонив.

Він розповів, що вирішив відволіктися від голоду комп’ютерною грою. Через дві години він зрозумів, що настав час сходити в магазин. Одягнув речі не першої свіжості і вирушив у продуктовий. Там Андрій за звичкою взяв макарони, сосисок, хліба та чіпсів – свій улюблений набір.

Все б нічого, але на касі сталося те, чого бояться всі покупці, – недостатньо коштів на карті. Андрій знову провів картою терміналом, і знову відмова. Перевіривши кишені, Андрій зрозумів, що додому він піде лише з хлібом. Ну і добре.

Дорогою додому син спробував згадати, куди поділася його зарплата, яку він отримав тиждень тому: Оленку зводив в ресторан, браслет їй дорогий подарував…Тепер йому доведеться знімати з кредитки.

А тим часом мені довелося постукати до сусідки Галі, щоб та допомогла приготувати їжу та сходила до аптеки.

Дякувати,пПодруга у проханні не відмовила, але обурилася, що син зі мною так поводиться безвідповідально:

– Ти, Таню, продовжуєш синові потурати. Свого часу не вийшла заміж через нього, профукала своє щастя, а тепер сидиш самотня, мені шкода тебе. Ти не ображайся, але треба твоєму Андрію вже самостійним ставати, ми вже з тобою давно не молоді, хто подбає про нас, як не рідні діти?

Я розумію, що Галина мала рацію, але що робити, якщо син не вміє нічого ні готувати, ні прати. Ще не одружився, дітей не завів, а мені вже не 20 років, хочеться вже онуків побачити. Дуже шкода мені свого сина, ось я і дбаю про нього, як можу. То супом погодую, то котлет насмажу, то речі виперу.

Вчора Галина теж зайшла і продовжує свої нотації:

– Ось моя дочка теж нічого не вміла готувати, я її в дитинстві на кухню не пускала, щоби не заважала і безладдя не наводила. А коли донька вийшла заміж, то виявилося, що господиня з неї ніяка. Ось я їй і сказала, щоб йшла до своєї свекрухи і вчилася, сваха у мене чудово готує, та й дочка з нареченим зблизилася ще більше, тепер вони зі свекрухою найкращі подруги.

Андрію моєму довелося саму собі готувати спагеті і прибирати, зібрати весь брудний розкиданий одяг, вимити підлогу. Коли син перевіряв кишені в джинсах, щоб їх випрати, то знайшов зім’яту купюру. Тут він і згадав, що я нездужаю.

Як виявилося, Андрій забіг у найближчу аптеку, взяв щось від застуди та побіг до мене. На автобус уже грошей не вистачило, і він пішов пішки. За півгодини син стояв біля моїх дверей і стурбовано дивився на мене:

– Мам, ти як? Ось ліки, давай я тобі допоможу, – я аж розплакалася від розчулення. Нарешті мій син подорослішав.

Коли Андрій побачив, що я плачу, занепокоївся:

– Що з тобою? Пробач мені, мам, хочеш, я залишуся в тебе на якийсь час. Мені не важко, – сказав він.

Я посадила Андрія за стіл і налила чаю:

– Все добре, Андрію, я трохи схитрила. Ти пробач мені, просто мені хотілося, щоб ти став самостійним. Будеш їсти? У мене варенички свіжі!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.