fbpx

Батьки мого чоловіка залишилися без житла через власну дочку, вона їх вигнала, і тепер свекри живуть з нами. Мене свого часу в свою родину вони брати не хотіли, бо я бідна, але тепер мені доводиться жити з ними під одном дахом, терпіти витівки свекрухи, її хазяйнування в нашій оселі

У мого чоловіка є молодша сестра, з якою він зараз майже не спілкується. А винні в цьому батьки, вірніше, мати чоловіка.

Мене в свою сім’ю вони взяли з великим небажанням – сподівалися, що їхній син одружується з дівчиною, у якої буде своя квартира. Але ми поїхали в місто, спочатку знімали житло, а потім купили невелику квартиру, за яку ще не розплатилися до сих пір.

Допомоги від його батьків нам ніколи не було. Свекруха завжди говорила, що у всьому сподівається в старості на дочку, а ми і наші діти були для них, як чужі.

Коли і дочка вийшла заміж, то деякий час вони жили всі разом. Їх зять любив випити, часто скандалив, але це не завадило свекрам купити йому машину. І незабаром після цього вони вирішили будувати собі в райцентрі будинок.

На той час у них була маленька дитина, працював один зять і грошей на будинок, звичайно ж, у них не було – тільки плани. Батьки мого чоловіка всі свої заощадження вклали в будівництво цього будинку, плануючи забезпечену старість.

Коли їм вже було важко жити самим, особливо взимку, то вирішили переїхати до дочки. До того ж, почалися проблеми зі здоров’ям у свекра. Грошей на лікування у них вже не було, але лікарі сказали, що операцію поки робити не треба. Вони з радістю погодилися переїхати, адже гроші за проданий в селі будинок теж були їм не зайві. Але через деякий час, під час чергової витівки зятя, моя свекруха не витримала і зробила йому зауваження. Сказала, що будинок побудований на її гроші і, значить, господиня в ньому вона.

Але тут з’ясувалося, що їх дочка оформила цей будинок не на себе, а на свого чоловіка, який сказав, що в іншому випадку піде від неї. І тепер віни їх звідти вигнали! У село повернутися їм було нікуди, адже і будинок там проданий і гроші у дочки. І нам довелося забрали їх до себе. Я категорично проти, щоб вони з нами жили, але розумію, що іншого виходу у нас поки що немає. Як і у них… Але ж свекруха моя далеко не подарунок, мені, чоловікові і дітям доводиться терпіти її витівки, її хазяйнування в нашій оселі. Сто разів подумайте, перш ніж забирати до себе батьків!

Автор: Ніна

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page