Батьки мої у шлюбі 28 років. Цього року мамі виповнилося 45. Так вийшло, що свого дня народження вона була на дачі, а ми в Києві. Так цей 49-річний романтик за тиждень відпросився з роботи, і ми з ним у ніч поїхали за 350 кілометрів. Без попередження влаштовувати сюрприз. Приїхали за північ, мама вже спала і будинок. звичайно, зачинила. Ледве не плакала від розчулення, коли тато знімав сітку і ліз у вікно, тримаючи в зубах букет ромашок, щоб розбудити її поцілунком і привітати.
* * *
Сьогодні сиділа на лавці біля під’їзду і спостерігала, як дівчинка років восьми, що гуляла поруч, дзвонила в домофон, говорила: “Мамо, я тебе люблю”. Мама відповіла: “Я тебе теж”, і дівчинка йшла гратися далі.
* * *
Живемо у хрущовці, чутність хороша. Сусід зверху досить великий, ходить так, що іноді люстра трясеться. Якось не могла вкласти дворічного сина спати, і в цей час сусід пройшовся, син сам собі придумав, що це ведмедик тупає до нього, я переконувати не стала. Сусіду розповіла – посміявся, сказав звертатися. І тепер періодично якщо син не лягає вчасно, пишу сусіду смс «Потрібен ведмедик». 3 хвилини – і дитина спить.
* * *
Я викладаю англійську в соціальному центрі для пенсіонерів. Так ось, перед початком уроку мої літні студенти метушаться, відкривають зошити, одягають окуляри та слухові апарати.
І ось 81-річний студент, налаштовуючи свій слуховий апарат, сказав своїй дружині:
– Скажи мені що небудь.
– Я тебе люблю, — пошепки відповіла вона.
– Що? – Підкрутив він свій апарат.
– I love you!
Вони обоє зніяковіли, і він поцілував її ніжно в щічку.
Мені треба вести англійську, а я плачу. Кохання є!
* * *
Мені було років десять, коли я намагалася заробити свої перші гроші. Я в’язала серветки та шила прихватки. Потім здавала їх у будинок творчості. А коли вони там продавалися, мені віддавали мої копійки. Я пишалася шалено! І тільки в 30 з гаком років я дізналася, що, виявляється, це моя бабуся ходила, купувала всі мої «рукоробства» і зберігала їх у себе.
* * *
Стою нещодавно в черзі дивлюся – за мною дідусь старенький з пакетом молока рахує копійки, щоб набрати потрібну суму, моя черга підійшла, я тихо говорю продавцю “молоко теж пробийте, я заплачу” – хвилююся, бодай дід може і розсердитися, що за нього платять, а він мені каже: “ви за мене заплатили? дякую дуже!”, потім з магазину йшла, аж плакала від радості, що зробила малесеньку добру справу, чого і всім бажаю!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
