fbpx
життєві історії
Батьки не подарували квартиру після весілля, тому зараз, коли наше житло в Бучі дуже пошкоджене, я вимагаю обіцяне та хочу справедливості. Зібралася з духом і заговорила з батьком на сімейному вечорі. Йому це дуже не сподобалося. Вони хочуть й надалі здавати мою квартиру в оренду й мати собі додатковий прибуток

Батьки не подарували квартиру після весілля, тому зараз, коли наше житло в Бучі дуже пошкоджене, я вимагаю обіцяне та хочу справедливості. Я все поясню.

Мої батьки купили квартиру, коли мені ще не було 15 років. Вони обіцяли, що в майбутньому вона дістанеться мені. Але я вийшла заміж за Ростислава, а ситуація не змінюється досі.

Зараз я вимагаю від батька, щоб він нарешті переписав квартиру на моє ім’я. Але він не поспішає це робити.

Мої батьки завжди намагалися зробити все можливе, щоб я не знала, що таке бідність. Не можу сказати, що ми жили в достатку. Але я ніколи не скаржилася на своє життя. Батько мав головну мрію – купити мені квартиру. Він почав збирати на житло ще до мого народження.

Батьки купили квартиру, коли мені навіть 15 років не було. Зробили там ремонт та почали здавати її квартирантам в оренду. Це давало додатковий прибуток. Я знала, що виросту і житло дістанеться мені. Було якось спокійніше на душі. Я не боялася виходити заміж, не маючи жодної опори у цьому плані.

Водночас я завжди відчувала, що ніби винна своїм батькам. Тому старанно навчалася, щоб здобути хорошу освіту та почати заробляти пристойні гроші.

На роботі познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Ростиславом. наші взаємини розвивалися швидко, скоро він покликав мене заміж. Я була на сьомому небі від щастя!

Коли ми одружилися, постало питання, де ми житимемо. Та оскільки  та моя квартира не дуже в зручному для нас з Ростиком районі, ми вирішили придбати собі житло в Бучі. Ми нормально заробляли на той час і швидко купили двокімнатну квартиру, зробили ремонт.

Але в результаті останніх подій вона дуже пошкоджена і жити там наразі не можливо, потрібні капітальні ремонтні роботи.

Звісно, ​​я згадала про свою квартиру. Батьки швидко вирішили питання з орендою, і ми з Ростиком в’їхали в наше житло. Але мій чоловік почав говорити, що його турбує той факт, що квартира записана не на моє ім’я.

Мовляв, він не почувається тут господарем. І не зможе відчути, доки мій батько не перепише житло на моє ім’я.

Мені було ніяково говорити про це з батьками. Але ж вони обіцяли, що квартира буде моєю. Тож чому б просто не оформити документи вже зараз, щоб не було жодних проблем у майбутньому? Зібралася з духом і заговорила з батьком на сімейному вечорі.

Йому це дуже не сподобалося. Він сказав, що не хоче займатися цим, бо паперова тяганина нікому не потрібна. А квартира і так дістанеться мені з права спадкування, коли батьків не стане.

Я почала вже прямо пояснювати татові, що Ростик переживає. Він хоче бути господарем у домі. Але не може, бо квартира формально не моя. Йому настільки некомфортно, що він готовий уже зараз почати відкладати гроші на ремонт тієї нашої квартири. Але я не хочу постійно заощаджувати через це. Замкнуте коло!

Коли батько це почув, він сказав, що мій чоловік ще повинен себе показати. Мовляв, одружитися – це одне, а будувати з людиною побут – зовсім інше. Тато буквально натякав на те, що наш шлюб може розвалитися через кілька років. Тож не варто вестися на квартирні маніпуляції чоловіка.

Я дар мови втратила, коли це почула! Невже батьки не довіряють моєму вибору? Після цієї розмови я зовсім перехотіла жити в цій квартирі. Починаємо шукати варіанти для оренди та будемо ремонтувати ту. Так буде краще і мені, і чоловікові, і батькам!

Але, погодьтеся. все дуже не справедливо по відношенню до мене й мого чоловіка. Я розумію, що батьки просто хочуть й надалі здавати мою квартиру в оренду й мати собі додатковий прибуток.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.