Оксана і Артем збиралися одружитися. Зустрічалися вони вже тривалий час, близько шести років.
Так що там зустрічалися, практично жили сімейним життям, просто шлюб незареєстрований був. І ось вирішили узаконити стосунки.
Батьки Оксани вирішили зробити молодим подарунок на весілля – подарувати квартиру. Однокімнатну, невелику, але все ж таки свою. До цього молоді жили в орендованому житлі.
Батьки організували нараду, на якій вирішили, хто і скільки може виділити грошей на подарунок.
Вийшло так, що батьки Артема були не в змозі значно допомогти, і їх вкладення склало 15% від вартості квартири. Іншу частину, основну, забезпечували батьки Оксани.
Це їх не збентежило, оскільки вони були готові купити квартиру і самі, аби їхня дочка була щаслива і молоді ні від кого не залежили.
Та й дочкин шлюб з Артемом вони також схвалювали, адже вже ілька років бачили, що хлопець любить їхню дочку, вірний і надійний.
Коли вирішували, яким чином оформити квартиру на дітей, щоб спростити процедуру, батьки дівчини запропонували наступний варіант.
Квартиру вони куплять самостійно, а ті гроші, які хотіли вкласти в цю справу батьки Артема, будуть подаровані молодим додатково. Сума, в принципі, теж пристойна.
Це всіх влаштовувало, як здавалося спочатку. Квартиру купили, і батьки Оксани вирішили оформити на дочку дарчу, щоб квартира належала їй. І тут подав голос Артем.
«Весілля в такому разі, не буде!» – повідомив чоловік.
«Чому?» – не повірила своїм вухам наречена.
«Квартира має бути спільною, оформленою на двох, а так, виходить, що я залишаюся ні з чим в разі розлучення! Адже це майно не нажите разом, а придбане до шлюбу!» – розважливо зауважив майбутній чоловік.
«Ти ще одружитися не встиг, а вже про розлучення думаєш?» – засмутилася і заплакала Оксана.
«Треба думати про все наперед!» – відповів холодно Артем.
«Але ж квартира куплена на гроші моїх батьків і це їхнє рішення! Ти повинен бути радий, що у нас буде своє житло! Потім на ноги піднімемося, продамо однушку і купимо двушку, буде вже спільно нажите майно!» – умовляла нареченого дівчина.
“Ні, так не піде! Мало що може статися!” – заявив Артем.
«Послухай, я не ділю майно на твоє і моє! Яка різниця? Це все наше! Облишмо сваритися через дрібниці!» – переконувала Оксана, але вжевідчувала, що цей чоловік стає їй… чужий.
«Нехай тоді роблять дарчі на нас обох в рівних частках!» – уперся чоловік.
До останнього сперечалися Оксана і Артем. Зрештою, хлопець здався. Погодився на те, що квартира офіційно буде належати майбутній дружині.
Після весілля він довго вибачався, казав, що сам не розуміє, що на нього найшло. Гроші, які подарували молодим батьки Артема, він витратив на ремонт нового житла. Хотілося загладити провину перед дружиною.
Через півтора року у них народився син. Молоді люди продали свою однушку і купили двокімнатну квартиру, яку оформили на свою дитину. Цей варіант влаштував їх обох.
Оксана кохає чоловіка, але тепер вона знає, що її Артем може бути і меркантильним, і неприємноий осад у неї на душі все ж таки лишився.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
