Березневе сонце завжди таке довгоочікуване. Оманливе, сліпуче і хвилююче. Дає надію. Коли з’явилися перші проталини, Настя не помітила. Вода весело хлюпала під ногами, гули автомобілі, горобці цвірінькали, як божевільні.
Весна цікавила Настю найменше – на світі є речі і важливіші. Наприклад, підле одруження Дениса на якійсь дівулі. І нехай Денис і не підозрював про існування Насті, вона сприйняла його весілля як особисту образу. Адже цілих шість років він був її Великим таємним Коханням…
***
Коли Настя вчилася в десятому класі, в їхній школі з’явився дев’ятикласник Тищенко. Високий спортивний юнак відразу привернув до себе увагу дівчат.
Через кілька років сім’я Дениса переїхала в нову квартиру. Про це, звичайно, Настя навряд, чи б дізналася, якби не була ця квартира в сусідньому будинку. Шляхом нехитрих маніпуляцій було встановлено конкретне місце проживання об’єкта обожнювання, розташування його вікон.
Здалеку вона крадькома спостерігала за життям улюбленця всієї школи. А коли він вступив до інституту, продовжувала бачити його майже щодня. Денис не змінювався – завжди в оточенні друзів і подруг, завжди в центрі уваги. Стильний, артистичний, яскравий.
Настя ж, проходячи повз дзеркало в передпокої, відводила очі: чого вона там не бачила? Нескладне здоровило з соломою замість волосся, що стирчить в різні боки.
***
Час минав, Настя дорослішала. І все частіше і частіше її стали відвідувати думки про те, що все ще може змінитися.
Одного прекрасного дня Тищенко обов’язково помітить, що одна людина давно поруч, варто тільки простягнути руку. Тому Анастасія з посмішкою сприймала кожну нову подругу Дениса – і ця, мовляв, не надовго. І, справді, дівчата змінювалися швидко і стрімко, як в калейдоскопі.
Ночами уявлялаНастя перше побачення з Денисом, їхні прогулянки містом, знайомство з батьками. А перечитуючи «Гордість і…», уявляла Тищенка містером Дарсі, а себе – Елізабет Беннет. Життя текло розмірено, але в постійному очікуванні дива.
І раптом місяць тому мрії Анастасії лопнули, наче мильна бульбашка: в суботу вдень у дворі з’явився довгий білий лімузин, з якого вийшли Денис в строгому чорному костюмі з квіткою в петлиці і чорнява дівчина в розкішному білому платті і крихітній фаті.
Слідом за ними з’явилися свідки з червоними стрічками через плече. Далі Настя дивитися не стала.
Різко засмикнув штори, кинулася на диван і… розревілася. Голосно, надривно, по-дитячому розмазуючи сльози по щоках, підвиваючи від образи.
«Зрадник! Зрадник! Зрадник!» – повторювала Настя на всі лади, барабанячи кулаками подушку. Як він міг?
Все звалилося в одну мить… Світ навколо немов убрався однієї сірою, сумною фарбою.
Увечері мама стривожилася не на жарт, побачивши дочку в такому стані. Ніякі розпитування не допомогли, Настя наполегливо мовчала і просила залишити її в спокої.
– Дівчинко моя, та ти, напевно, закохалася! – ласкаво промовила мама.
– Не дочекаєтесь! – відчайдушно вигукнула Настя і відвернулася до стінки. Притулилася до неї лобом і беззвучно заплакала.
– Маленька, все буде добре!
– Не буде! – схлипнула Настя і накрилася з головою ковдрою…
***
П’ять тижнів минули в тумані. Щодня, прокидаючись, Настя згадувала: «У мене щось сталося», – і знову уявляла нареченого і наречену біля перламутрового лімузину…
***
Сьогодні нічого радісного статися не могло. Звичайний недільний день, схожий на багато інших. З важким почуттям приреченості Настя встала з ліжка, вмилася і поснідала. Побачивши, що хліб закінчився, знехотя одяглася і пішла в булочну.
Назустріч їй йшла дружина Дениса Тищенка. Настя вп’ялася очима в її обличчя і з заздрістю визнала, що дівчина дуже красива. Волосся кольору воронячого крила забране у високий хвіст. Виточена фігурка, осина талія, алебастрова шкіра.
Але вона явно була чимось засмучена. Це було дуже помітно по пониклим плечах, відстороненому погляду, невпевненій ході. Коли Настя з нею порівнялася, то із задоволенням зауважила, що вигляд у дружини Дениса зовсім не щасливий. А розгублений і ще якийсь… Від радості Настя не могла підібрати слово.
Бурхлива фантазія послужливо намалювала різні картинки. Ось мама Тищенка лає невістку за розбиту тарілку з улюбленого сервізу. Ні, краще за огидно вимиту підлогу! А ось батько Дениса дістає з пральної машинки безнадійно зіпсовану дорогущую сорочку…
Посміхнувшись, Настя вирішила відзначити поганий настрій розлучниці в найближчому кафе чашкою капучино з найніжнішим чізкейком. Адже життя налагоджується!
Але в кафе її чекав новий сюрприз. Біля вікна в кутку сидів Денис власною персоною. Але не сам, а з якоюсь дівчиною.
Від несподіванки Настя кинулася було до виходу, але вчасно схаменулася: він все одно її не помітить.
Вибрала столик в протилежному кінці залу і зробила замовлення, спостерігаючи за парочкою.
Денис про щось щебетав зі своєю супутницею. Та цвіла, як травневий трояндовий кущ. Іноді він нахилявся і шепотів дівчині щось на вушко, від чого та приходила в повний захват. Нарешті до Насті дійшло, що Тищенко і його пасія усамітнилися в кафе для банального побачення, судячи з їхньої поведінки і обіймів.
Так ось чому дружина Дениса була така сумна! Настя згадала бліде обличчя з тремтячими віями і задихнулася від обурення, тому що тут же підібрала визначення виду цієї дівчини. Він був зацькований! Настя зрозуміла, яка прірва відділяє хлопця. що сидить неподалік, від благородного і вірного Дарсі…
Вона різко скочила з місця і рішуче попрямувала прямо до столика Тищенка. Той зацікавлено підняв на неї свої нахабні блакитні очі.
– Негідник і зрадник! – випалила Настя на весь голос і демонстративно вилила залишки кави на штани Дениса.
Він завмер від несподіванки, зблід і кулею вилетів із залу. Коли через кілька хвилин Настя вийшла з кафе, то перш за все підставила обличчя ласкавому весняному сонечку. Навколо дзвінко щебетали пташки.
І Настя їх чула! Весна!..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!