fbpx
життєві історії
Біля нашого парку у Мелітополі в кафе одна дівчинка днями жебракувала, зі склянкою ходила. Їй хтось гроші дав, а за іншим столиком покликали та запропонували купити їй поїсти. Погодилася. Розговорилися: – Де твої батьки? – Ми приїхали з Підмосков’я. Тато – військовий, але йому не платять зарплату. Взагалі багато бурятів попривозили у наш Мелітополь жінок і дітей

Привіт із Мелітополя!

Біля нашого парку в кафе одна дівчинка днями жебракувала, зі склянкою ходила. Їй хтось гроші дав, а за іншим столиком покликали та запропонували купити їй поїсти. Дівчинка погодилася.

Розговорилися:

– Де твої батьки?

– Ми приїхали з Підмосков’я. Тато – військовий, але йому не платять зарплату; мама вдома сидить з дитиною. Я вирішила допомогти татові.

Взагалі багато бурятів попривозили у Мелітополь жінок і дітей: живуть у залишених квартирах, їздять на море. Для них життя в окупованому Мелітополі з усіма мінусами справжній рай.

Ми тримаємося по можливості від них осторонь.

А я все думаю, а що б вони казали, аби пожилу у нашому місті до всього цього, до цієї нестерпної окупації, з усіма благами цивілізації?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.