Привіт із Мелітополя!
Біля нашого парку в кафе одна дівчинка днями жебракувала, зі склянкою ходила. Їй хтось гроші дав, а за іншим столиком покликали та запропонували купити їй поїсти. Дівчинка погодилася.
Розговорилися:
– Де твої батьки?
– Ми приїхали з Підмосков’я. Тато – військовий, але йому не платять зарплату; мама вдома сидить з дитиною. Я вирішила допомогти татові.
Взагалі багато бурятів попривозили у Мелітополь жінок і дітей: живуть у залишених квартирах, їздять на море. Для них життя в окупованому Мелітополі з усіма мінусами справжній рай.
Ми тримаємося по можливості від них осторонь.
А я все думаю, а що б вони казали, аби пожилу у нашому місті до всього цього, до цієї нестерпної окупації, з усіма благами цивілізації?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
