Богдан і Неля одружилися у зовсім юному віці – йому виповнився двадцять один рік, а їй тільки-тільки сімнадцять. Дівчам вона була сміхотливим і легковажним, але саме її ця жвавість і привернула увагу Богдана. Життєрадісна, завжди у доброму гуморі, Неля немов промінчик світла осяювала його життя.
З районного центру парочка переїхала у велике місто, ближче до цивілізації. Обоє влаштувалися працювати на одне підприємство. Як то кажуть – і вдома, і на роботі – разом. Начебто і все між ними було добре, але відчував Богдан якусь напругу. Що саме його бентежило, хлопець зрозуміти не міг і намагався про це не думати. Так вони і жили – середньостатистичні чоловік і дружина, не більше ні менше. Поки не сталося в їхній невеликій сім’ї нещастя – під час роботи на складі на Богдана впав важкий стелаж.
Лікарня, невідомість. Потім – вирок: Богдан більше не зможе ходити. Шанси є, але настільки мізерні, що краще не плекати марих надій.
Богдан замкнувся в собі, а раніше завжди життєрадісна Неля замість того, щоб підтримати чоловіка, почала віддалятися і уникати його. Дійшло до того, що чоловік і жінка перестали навіть розмовляти.
Через місяць дружина ночувала вдома через день. І, нарешті, настав той день, коли Неля мовчки зібрала свої речі і пішла.
А Богдан, підкотивши коляску до вікна, довго намагався підвестися і подивитися услід дружині. Не вийшло…
До хлопця приставили соціального працівника – жінку похилого віку, яка купувала Богдана продукти, готувала і прибирала. Хоча він намагався по можливості все робити сам. Богдан був сиротою і звик сподіватися, по можливості, лише на себе.
Якось Ірина Сергіївна захворіла. Вона попросила Богдана дозволити на час її хвороби замість неї попрацювати її племінниці – Ксені А то платили дуже мало за лікарняний, а так начебто на роботі вона.
Ксеня виявилася милою дівчиною, немов світилася тихим світлом зсередини. Вона нібито літала по оселі, легко виконуючи рутинну роботу. І постійно щось наспівувала. А голос у дівчини був чудовий! На свій подив, Богдан зловив себе на думці, що задивляється на дівчину і постійно чекає її приходу. Але абсолютно чітко розумів, що йому нічого не світить. Ну кому потрібен такий, як він? Все життя тягнути на собі непосильну ношу?
А Ксеня продовжувала як ні в чому не бувало спілкуватися з хлопцем – не тільки з робочих питань, а так, про все на світі. Одного разу вона запропонувала Богдану прогулятися. На запитання: «Як?», вона весело відповіла: «З легкістю!»
І дійсно – Ксеня швидко і легко закотила коляску в вантажний ліфт, скотила пандусом і штовхала по тротуару до найближчого скверу. Ну не дівчина, а отаман в спідниці, подумалося Богдану. Він щасливо посміхався, дивлячись на Ксеню. Як на нездійсненну мрію…
А ось Ксеня, виявляється, себе нездійсненною не вважала. Одного вечора, під час спільного перегляду кінофільму, дівчина раптом повернулася до Богдана і подарувала йому теплий поцілунок.
Чоловік на секунду сторопів, не відразу відповів їй. А потім відповів. Ох, як відповів…
А в цей самий час колишня дружина Богдана, Неля, розбіглася з черговим кавалером. І раптом згадала про колишнього чоловіка. Згадала про його доброту, лагідність, душевність. Коли втікала ід відповідальності за вбогого чоловіка, дівчина думала, що у неї все попереду. Що знайдеться ще в її житті чоловік – сильний, красивий і не убогий. Але ж ні, ніхто чомусь серйозно її не сприйняв. Так, гралися і зникали її залицяльники.
Втомившись, Неля вирішила повернутися до чоловіка. Принаймні, на час. Відсидітися, так би мовити.
Відкривши двері своїм ключем, Неля була ошелешена сценою, яка відкрилася її очам – в залі за великим накритим столом сиділи гості.
На чолі столу – дівчина у ніжній весільній сукні, а наречений – її колишній чоловік! Вона все зрозуміла. З гіркотою розвернувшись, вона назавжди пішла з такої знайомої квартири.
А в самій квартирі ще довго лунали веселі вигуки «гірко», співали пісні і звучав життєрадісний людський гомін.
У цій квартирі відтепер оселилося щастя, просте і світле.
Про подальшу долю Нелі нічого не відомо, казали, що начебто виїхала кудись в іншу країну на заробітки.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
