У мене велика родина. Я в ній третя за старшинством. Мій старший брат теж колись створив сім’ю, але вони з дружиною розлучилися.
Дочка Василя живе із колишньою дружиною, а син Богдан, тобто мій племінник, тепер у нас, бо брат живе з нами, вони переїхали до нас у Вінницю з Херсону.
Богдану 12 років, і нашій молодшій сестрі 12 років. Перевели його до тієї ж школи, де навчається молодша сестра, в різні класи. Виділили місце для уроків та ліжко, рушник та все інше.
Все було добре, але не зовсім. Богдан не має жодного заняття, хобі, захоплення. Прийде зі школи, зробить уроки та й усе. Починає тинятися по квартирі, дивитись у всі кімнати, знає вже хто і куди щось поклав, що де лежить чи валяється. Якось навіть допоміг знайти мені шкарпетки та сумку.
Коли сестра молодша малює, він стежить за нею. Вона в інтернеті у своєму телефоні – він поруч стоїть, дивиться.
Я сама приходжу з роботи та займаюся рукоділлям. Хотіла захопити його бісером, в’язанням. Йому сподобалося, я навіть здивувалася, чесно, але надовго його не вистачає. Навіть непотрібний бісер йому віддала, думала. зохопиться.
Ось так і ходить по нашій оселі цей хлопчик, дивиться за всіма, і ми не маємо ніякого особистого простору. І я не знаю, що з ним робити. ВБогдан нічого не робить, і коли пропонуєш, нічого не хоче.
Розумію, що батько, мій брат, повинен йому приділяти увагу, але він його тільки про уроки запитує. Не знаю, чим зайняти дитину? Як підібрати йому хобі, щоб не був без діла? Від хлопця реально вже всі в квартирі втомилися.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
