Буває закохаєшся і все. У чоловіка закохаєшся, у дитину свою, у подружку, у сусідську бабусю, у місто чи конкретну вулицю, у сквер чи у булочку з корицею та цукром, у танець закохаєшся, у погоду чи у фільм, чи у пісню і нічого для тебе більше не існує, а лише це всепоглинаюче кохання.
Літня пара прийшла до кінотеатру, помилково купивши квитки замість Ла-ленда на мультфільм Зверопою.
– Я пам’ятав, що в назві був про спів, – хвилювався чоловік похилого віку і руки його тремтіли.
– Боренько, – говорила його дружина і руки її обіймали його, як лебедині крила. – Боренько, я якраз мріяла потрапити на цей анімаційний фільм, справді. Кажуть, це видатна постановка, не хвилюйся, Боренько, все на краще, головне, що вдвох.
– Марійко, як же так? – засмучено спитала дівчинку-підлітка мама. – Марійко, цей Женя, він же такий капловухий і погано вчиться! Тато не зрозуміє.
– Капловухий? – розгублено перепитала Маша. – Треба ж. Мамо, може, тому він єдиний, чуєш мене!
Дві жінки у супермаркеті вели захоплену бесіду:
– І він почав їсти шнурок!
– Шнурок! Не може бути!
– Так! А сьогодні він згриз мій щоденник!
– Щоденник! Не може бути!
– Так! А вчора він цапнув зубами кота! Подивися якась класна фотка!
І показує на екрані телефону не цуценя, ні. А дуже славного маленького хлопчика, у якого вилізли перші зубки.
Тим часом, худий чоловік однією рукою штовхав візок, а другою – обіймав свою дружину, сповнену смутку та зайвих кілограмів. – Вишенько моя, що ти сумна, мій південний вітерець, давай по еклерчику і червоненького візьмемо, так? І сирочок, так? І ковбаски? Так? Усміхнися моя дівчинка солодка, ось так, вже краще, і паштет візьмемо з курочки, так? От і славно, ось і добре.
– Ми емігрували б, – сказала мені знайома. – Вид на проживання та квартира готові. Та тато сказав, що без свого городу не проживе. І все. Інший город йому не підходить. Тільки цей. Тільки тут. Тато не проживе без городу, Ясю. А я без тата не проживу.
Буває, зустрінеш людину – і все. Ні вага, ні вік, ні здоровий глузд, ні країна проживання – ніщо не має значення. Тому що тільки поруч з ним, у старому кінотеатрі, за партою і біля прилавка з еклерами, на городі, де ростуть найсмачніші огірки, – ти дихаєш по-справжньому, ти в рожевих окулярах за власним бажанням, ти спокійна, твоє серце зайняте. Твоя душа розквітає від кохання.
Ярослава Гресь
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
