Борис так гарно обслуговував “дочку”, що я просто любувався ними весь вечір. Вони одні з перших стали збиратися додому, і все б нічого, та коли ця Леся піднялася, і сказала, що їм пора, оскільки маленький синочок не засне без таткової колискової, я ледь під стіл не провалився. Не стримавшись, я підійшов до господаря будинку, щоб дізнатися всю правду!

Борис так гарно обслуговував “дочку”, що я просто любувався ними весь вечір. Вони одні з перших стали збиратися додому, і все б нічого, та коли ця Леся піднялася, і сказала, що їм пора, оскільки маленький синочок не засне без таткової колискової, я ледь під стіл не провалився. Не стримавшись, я підійшов до господаря будинку, щоб дізнатися всю правду!

Опинився на свята в компанії. Люди дуже приємні, але майже нікого не знаю. Поруч з дядьком, якому далеко за 50, сиділа дівчина років двадцяти семи. Борис і Леся.

Вони веселилися більше всіх, хоча обоє чарку до рук не брали. Леся називала його татом. Я милувався: яка прекрасна дружба у тата і дочки. А потім вони раптом стали поспішати додому.

Леся пояснила: “Нас чекає син! Він не засне без таткової колискової”. Тут я розгубився. Коли вони пішли, запитав у господаря, який ще син, про що вони? “Ну як? – відповів господар. – Їх син. Вони ж чоловік і дружина”.

А чому, кажу, вона його татом називає? “А, ну це у них давно повелося. Як жарт. Просто вони ще в час роману прийшли якось в магазин, а продавчиня Борису говорить: яка у вас гарна дочка! Так вона і стала його називати”.

Потім я дізнався передісторію. Борис взагалі талановитий художник. Але як годиться художнику, багато “веселився з чаркою”. Одружений був двічі. Його справжня дочка вже старша Лесі.

Загалом, років у сорок п’ять Борис озирнувся і зрозумів: в житті нічого доброго не зробив. Став багато малювати, але справа не йшла. І тут з’явилася Леся, вони познайомилися випадково, практично на вулиці.

Їй тоді було трохи за двадцять. Навіщо їй, юній красуні, знадобився цей старий невдаха – загадка. Але – полюбила. А у Бориса ніби відкрилося друге дихання. З’явився сенс в житті. Він навіть не дивився на чарку.

Став писати гарні картини, їх почали купувати, у нього з того часу вже було кілька виставок. Плюс він зайнявся дизайном, оформляє ресторани, а це дуже хороші гроші.

Так, зараз вони живуть у величезній квартирі, у них все добре, їздять по світу. Леся тепер дружина заможного чоловіка, але ж ніщо не віщувало тоді, коли вона побачила цього неголеного дядька.

Напевно їй говорили подруги і мама: “Чим ти тільки думаєш? Він же дідуган майже!”. Вона й сама розуміла всі ризики. Але ж вона тепер щаслива. А що ще треба?

Борис, звичайно, теж щасливий, він взагалі вважає, що Леся – ангел, який йому був посланий незрозуміло за що. Не заслужив нічим. А сина він обожнює, він з ним возиться, грає, гуляє, він – ідеальний батько.

До речі, і зі старшою дочкою відносини налагодилися, вона ж давно махнула на батька рукою, а тут раптом – раз! – побачила його бадьорим, веселим, турботливим.

Нерівний шлюб може бути дуже вдалим. Набагато вдалішим, ніж з ровесником. І я знаю чимало сімей, де чоловік старший років на двадцять-тридцять. І різниця в віці зовсім не проблема. Навпаки, вона благотворна.

Підкреслюю: мова не про альянс “багатий папік – молоденька дівчинка”. Я про звичайні сім’ї.

Чоловіки у віці – дуже хороші чоловіки. Найнадійніші. Вони вже нагулялися. Тепер їм хочеться тільки тепла, затишку, сім’ї.

Багато раптом починають готувати, хоча раніше вінцем їх кулінарних творінь був шматок хліба з ковбасою. Я знаю родину, де чоловік не підпускає дружину до плити: “Іди в салон або кіно подивися! Нічого тобі біля плити, рано ще!”. Він ніколи раніше не готував, але майже в 50 одружився на дівчині 24 років і став видатним кухарем.

Дівчині з чоловіком набагато старше завжди цікаво. Він же не балабол-ровесник, він багато чого бачив, багато що пережив, він мудрий і досвідчений. Він для неї стає на кшталт учителя, гуру, наставника. Любов від цього тільки міцніше.

А головне: чоловіки у віці – чудові батьки. Хвалитися недобре, але як без особистого прикладу? Молодша дочка з’явилася у мене в 47 років, і всі говорять, що я чудовий тато. Приємно. Нарешті я став таким. Дозрів до батьківства. Краще пізно ніж ніколи.

Щоранку я бігаю в парку. Я відчуваю себе років на тридцять. А жити мені зараз навіть цікавіше, ніж в тридцять. Хоча вже за 50. У нас закладено стільки енергії, ми навіть не підозрюємо. Ми запрограмовані на дуже довге життя. Але ми самі себе знищуємо.

Чоловік, який не валяється з “пінним”, а бігає в парку і грає з дитиною – він буде ого-го років до 75. А його юна дружина поступово буде зближуватися з ним за віком, різниця буде стиратися. Тільки любов залишиться.

Тому “нерівний шлюб” – це тепер дуже надійний шлюб. Дуже щасливий шлюб.

Погоджуєтесь зі мною?

Фото ілюстративне