– Та хто ти така, щоб вказувати мені, – кричала Валентина Сергіївна.
– Я, взагалі-то, дружина вашого сина і це мій будинок, тому прошу Вас залишити його…
– Цю квартиру купував мій Костик і я маю право тут перебувати.
– Купував зі мною в шлюбі, так що ви тут не можете встановлювати свої порядки і я сама вирішу, які шпалери мені поклеїти!
Черговий скандал зі свекрухою, вимотав Олену, вона відчувала, як дитина зарухалася, йому напевно, теж було важко, як і його матері. Олена була заміжня вже два роки і всі ці два роки, свекруха діставала її.
Якщо раніше Олена могла хоча б пропустити повз вуха її причіпки і вічне бурчання, то зараз просто фізично не могла терпіти свекрухи.
Олена була на восьмому місяці, їй хотілося тиші та спокою, а доводилося, воювати з Валентиною Сергіївною.
Коли Олена познайомилася з Костею і вони задумалися про створення сім’ї, вона відразу сказала, що жити зі свекрухою не буде. Свекруха при першому ж знайомстві намагалася поставити Олену на місце, не сподобалася вона їй і все тут, але хіба це привід, щоб не бути з коханою людиною.
Вони зіграли весілля, взяли кредит, хоча у свекрухи величезна квартира, але навіть її син говорив, що жити їм краще окремо, він знав характер своєї неньки, який рік від року ставав все більш важким.
Їй ніби як подобалося мучити невістку, тим більше зайнятися на пенсії нічим, ось вона і ходила до них додому, як на роботу.
А Олена говорила чоловікові:
– Давай купимо квартиру в іншому районі, – але він не послухав, все-таки мати вже стара, мало що, тільки от навіщо він дав ключі від їх квартири, вона ніяк не могла зрозуміти.
Коли Олена ходила на роботу, їй було по барабану, що свекруха приходить до них в їх відсутність, в цьому навіть був плюс. Коли у Валентини Сергіївни був гарний настрій, вона готувала обід, правда Олені гречку, але все-таки хоч так.
Те, що вона перевіряла шафи і переставляла все на свій розсуд, було неприємно, але некритично. Але зараз, Олена в декреті, майже весь час вдома і доводиться терпіти свекруху, замість того, щоб відпочивати і думати про хороше.
Саме сьогодні, свекручі не сподобався колір шпалер у дитячій.
– Чому зелені, а не блакитні або рожеві? – обурилася свекруха.
– Тому що, ми не знаємо, хто буде хлопчик чи дівчинка, він не показується, ось і поклеили нейтральні, – спокійно відповіла Олена, скандал вона першою ніколи не починала, намагалася якось спокійно спілкуватися, але це рідко виходило. Ось і зараз свекруха, відчуваючи, що є до чого причепитися, почала голосити.
– Боже мій, у неї навіть дитина, якайсь неправильна, всі люди, як люди, в перші місяці знають, хто буде, а вона ще не знає. І яке мені придане купувати, скажи?, – таким тоном сказала свекруха, ніби спеціально невістка не знає стать майбутньої дитини.
– Валентино Сергіївно, нічого не треба купувати, я вже все вибрала і відклала, коли малюк народиться, Костя все купить. І, взагалі, заздалегідь купувати це погана прикмета, – відповіла Олена, зробивши вигляд, що непомітний фразу про неправильну дитину, сьогодні їй не хотілося лаятися, вона з ранку не дуже добре себе почувала. Вона все-таки сподівалася, що свекруха посидить, побурчить і піде, і вона, нарешті, приляже.
Але Валентина Сергіївна ніяк не вгамовувалася:
– Шпалери не такі, придане не треба, прикмети ще якісь придумала, так і скажи, що не хочеш від мене нічого приймати. Охомутала мого сина і рада, невдячна, я тут до них всією душею, а вони…
Тут Олені терпіння скінчилося і вона виставила свекруха за поріг, було неприємно, але сил терпіти вже не було.
Увечері прийшов з роботи Костик і було все як завжди. Тут же подзвонила мама і пожалілася на невістку, але син знаючи маму, спокійно відповів:
– Значить, мамо ти була не права, я тебе просив не турбувати мою дружину через дрібниці…, а потім вже Олені, – Ну, що у вас знову сталося ?
Костик був на боці Олени, завжди, але і він не міг впоратися зі своєю матір’ю, що йому роботу залишити, щоб охороняти дружину.
– Знаєш я подумала, може, мені до мами поїхати поки що і народжувати там, – запропонувала Олена, – боюся що я просто не доношу нашого малюка з такими скандалами. Навіть якщо ти забереш ключі, я думаю, вона буде під дверима чекати, коли її впустять.
– Ні вже, так я не згоден, я хочу бути з тобою цей час. Давай краще ми її відправимо в санаторій, наприклад. Оплачу їй путівку, місяця на два, щоб ти спокійно народила, а потім щось придумаємо…
Маму відправили поправляти здоров’я, трохи злукавив, що вона встигне до народження довгоочікуваного онука. Коли свекруха повернулася, внучці було вже два тижні, зрозуміло, що бабуся відразу примчала до сина додому.
-Ой, дівчинка, як шкода, що не син, ось Костик, напевно, засмутився, всі чоловіки хочуть спадкоємця, ну хоча, що ще можна сподіватися від тебе…
Під гучне обурення бабусі малятко прокинулося і заплакало.
– Дай-но, я поколишу, – бачачи, що невістка не може заспокоїти доньку, заявила свекруха, – нічого-то не вмієш, навіть власну дитину заспокоїт …
Олена і так була зла, мало того, що свекруха їй наговорила гидот, так ще й дитину розбудила.
– Знаєте, що давайте так, йдіть додому, а наступного разу, коли надумаєте відвідати нас, зателефонуйте перш та й ключі залиште на тумбочці, бувайте здорові, – сказала Олена, і їй було ні крапельки не соромно.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
