Брат Максим зібрався робити своїй дівчині Олі пропозицію. Вони кілька років разом, останній рік живуть під одним дахом в квартирі, яку нам з братом залишила бабуся. Я ще вчуся і живу з батьками.
Я не працювала, раніше намагалася підробляти, але від цього починала кульгати успішність навчання.
Тому батьки порадили мені покинути роботу і побути поки що на їхньому утриманні. Мені було незручно, але я відразу вирішила, що все їм поверну згодом. Мама сміялася з моїх обіцянок і говорила, що я їм з татом не в тягар і що нічого їм не треба. Але я твердо вирішила – обов’язково поверну, незважаючи на їх заперечення.
Тим більше, до диплома залишався останній курс. Та й я сама намагалася не нахабніти – роками носила одні й ті ж джинси, їздила на велосипеді, економлячи на проїзді, і відмовилася від перекусів в кафе і вечірок. Крім того, я отримувала невелику стипендію.
Якось батьків не було вдома, а до мене в гості прийшла однокурсниця. І в цей же час заявилися Максим і Оля – мій брат і його наречена.
Побачивши, що в квартирі зі мною молода дівчина, Оля влаштувала сцену ревнощів. Вона звинуватила Максима в невірності, а мене – в звідництві. Нібито я навмисне привела подругу, щоб познайомити її з Андрієм та не допустити весілля.
– Ти завжди мені заздрила! Сидиш на шиї у батьків, у самої особистого житті немає – та і хто на тебе зазіхне, ось ти і вирішила нас посварити! Але нічого в тебе не вийде! Я знаю, навіщо ти це зробила! Хочеш мене вижити, і нашу з Максом квартиру тільки в свою кишеню покласти? Не вийде! – кричала на мене Оля перед тим як піти.
Максим з Олею скоро помирилися. І вона стала часто з’являтися у нас вдома, плануючи з мамою весілля.
Мені під час її візитів, пропонувалося сидіти у себе в кімнаті і не нервувати наречену. Запрошення на весілля мені передала мама, хоча я думала, що мене такої честі не удостоять.
Мама намагалася не втручатися в наш з Ольгою конфлікт. Їй і поганою свекрухою бути не хотілося, але і на сторону Олі вона не встала – тримала нейтралітет.
Брат і Оля одружилися, і вона перестала так часто відвідувати нашу сім’ю. Та й Максим став бувати рідко.
…Ми з Віктором познайомилися на весіллі мого брата. Вітя був там з боку нареченої, він доводиться Олі двоюрідним дядьком. Відповідальний, турботливий, працьовитий – в свої 29 років Віктор заробив на однокімнатну квартиру, в яку я до нього і переїхала.
Вітя не став мудрувати з пропозицією. Він іде на роботу раніше, ніж я. Тому він просто поклав коробочку з обручкою на кухонний стіл.
Я прокинулася, пішла снідати і знайшла цей сюрприз. Відразу зателефонувала, а Вітя в лоб запитав:
– Ти згодна?
Ми подали заяву. А через тиждень я дізналася, що чекаю дитину. І перед нами постало питання про збільшення житлоплощі.
Я повідомила брата, що планую отримати гроші за мою половину квартири. Або вони з Ольгою беруть іпотеку і викуповують мою долю, або бабусина квартира продається і гроші діляться. Я запитала, як йому буде зручніше, і рекомендувала порадитися з дружиною.
Ми з Віктором вирішили не витрачається на весілля, а відкласти гроші на ремонт в нашій новій квартирі, яку запланували купити. Моя половина трикімнатної плюс його однушка – і вийде у нас простора двокімнатна квартира.
Через кілька днів після моєї розмови братом, мама покликала мене в гості. Коли я приїхала, там була Ольга. Сама, без мого брата.
Мені було сказано, що бабусю відмовляли від включення мене в заповіт. Виявилося, я вийшла заміж не за того, тобтоя мала вибрати такого чоловіка, який візьме на себе обов’язок щодо забезпечення житлом нашої з ним сім’ї. А квартира бабусі спочатку розглядалася як майбутній плацдарм для сім’ї Максима. Мовляв, цією квартирою Макс забезпечує свою сім’ю, як чоловік. А мої турботи про нерухомість повинен вирішувати Віктор.
Нам було запропоновано взяти іпотеку і відчепитися від квартири Макса і Олі.
– Ти зрозумій, – сказала мені мама наостанок, – Оля чекає нашого онука. Якщо вони розміняють квартиру, їм вистачить коштів лише на однокімнатну. А зараз у них – трійка, там досить місця для дитинки. Пам’ятаєш? Ти винна нам з татом. Тому вам треба з’їздити з Ольгою до нотаріуса і напишеш на неї дарчу. Податки вона сама заплатить.
Чому на Олю, а не Максима? Все просто. Ольга влаштувала цілий концерт за заявками: хотіла не народжувати, адже у неї немає нічого свого і, в разі розлучення, вона залишиться з дитиною ні з чим. А якщо я напишу на неї дарчу, то квартира буде в спільній власності подружжя, якби вони її разом нажили.
Я заперечила мамі і повідомила про своє становище. Але і це не змінило її волі. У іпотечну кабалу з однушкою у власності повинні були піти ми з Віктором.
Коли я в категоричній формі відмовилася і почала збиратися, в передпокої мене наздогнала Ольга і заявила, що я винна їм за ремонт. І, ні багато, ні мало, а 150 тисяч гривень. І вони буду розглядати мою пропозицію про розподіл квартири тільки після оплати цієї суми.
Я, в свою чергу, нагадала братовій, що вони там живуть. І підтримувати житлове приміщення в належному вигляді – їх обов’язок. Про те, що непогано було б оплатити оренду моїх півтора кімнат, я теж сказала. Вона похнюпилася і дозволила мені піти.
Зараз у нас в родині повний розлад. Я не відмовляюся від свого боргу перед мамою і татом. Він, до речі, взагалі в розподіл квартири не сунеться. Не хоче з мамою лаятися, тому відмовчується. І я все поверну батькам – я постійно даю мамі гроші, купую всякі потрібності, оплачую їй манікюр і перукаря. Так, за допомогою чоловіка, не заперечую. Але ж відшкодовую витрати на мене!
До суперечки навколо квартири підключилися родичі Віті та Олі. Ніна поплакалась їм, що її – нещасну жінку при надії, хочуть вигнати на вулицю. І хто? Двоюрідний дядько і зовиця!
– Ти, як чоловік, повинен… – товкмачили Віті з усіх боків.
Що він повинен? Взяти іпотеку? А мій брат хіба не чоловік? Чому він не повинен?
Я була налаштована рішуче. Розміну бути! Максим без суперечок погодився на продаж квартири і поділ грошей. Сказав, що так і має бути. Ми, два власника, з легкістю знайшли спільну мову. І наше рішення продати квартиру і поділити гроші взагалі нікого з рідні не стосувалося, не їхня це справа. Але рідня думала інакше.
Варто було виставити оголошення, як Ольга зібрала речі, позбулася дитини і пішла до своєї матері. Не хоче вона тулитися в однокімнатній з дитиною або платити кабалу п’ятнадцять-двадцять років за двушку або трикімнатну. Але ж нам з чоловіком належало робити саме це!
Брат, після такого вчинку дружини, сказав, що йому взагалі нічого не треба. Написав на мене довіреність на продаж і поїхав. Номер для зв’язку він не залишив.
Ми з чоловіком не стали продавати квартиру. Коли Максим з’явиться, ми плануємо віддати йому однокімнатну Віті. А самі зараз переїжджаємо в бабусину квартиру. Однушку будемо здавати, а гроші відкладати. Для Макса. Так буде чесно.
З нами перестали спілкуватися родичі з обох сторін. Тепер ми з чоловіком – такі-сякі, розбили сім’ю і не дозволили народитися невинному немовляті. Зі своєї жадібності ми цілеспрямовано довели Максима і Олю до гріха.
Мама зі мною теж не спілкується. Але гроші бере! Не здивуюся, що коли ми здамо квартиру, на кошти з оренди претендуватимуть і моя мама, і Ольга. Вона все сподівається що Максим повернеться і відвоює унас бабусину трикімнатну.
А ми з чоловіком зрозуміли одне. Ми з ним – сім’я. Наша майбутня дитина – наша сім’я. А все решта – так, родичі. Але не родина. І, після виплати мого боргу за сидіння на шиї батьків під час навчання, ми більше нікому нічого не будемо винні! Чекаю не дочекаюся цього часу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
