Ніколи і не могла подумати, що колись піклуватимусь про свого брата, який змалечку завжди дбав про мене.
У батьків нас було тільки двоє, я і мій брат Андрій. Мій брат старший від мене на п’ять років, батьки часто мені розповідали, як я народилась, Андрій дуже сильно радів цьому.
Постійно піклувався і дбав про мене. А коли вже подорослішав, то завжди радував мене приємними смаколиками, які купляв за зекономлені гроші, які йому батьки давали на тиждень на навчання.
Вже й в дорослому віці, коли я вже вийшла заміж і в мене народився синочок, братик став його хрещеним і коли мій син важко занедужав, Андрій допоміг мені тоді сильно фінансово.
Тому я завжди стараюсь бути для нього корисною і в моєму домі він найбажаніший гість.
Сам Андрій має велику сім’ю. У нього дружина і двоє вже дорослих синів. Старшому одинадцять а молодшому дев’ять.
Дружина мого брата Олена, якось з самого початку виявила неприязнь до мене і до моєї сім’ї. А це часто проявлялось у тому, що вона відмовлялась до нас зайвий раз прийти у гості.
Часто ми планували спільні відпочинки, та Олена весь час знаходила поважні причини щоб не бути там, де ми.
Та я часто старалась не подавати і вигляд, що мені це неприємно, адже розуміла що брату і так важко розриватись між сім’єю і родиною.
Брат мій досить престижний бізнесмен, тому його сім’я ні в чому собі не відмовляє. Олена ніде не працює, постійно розважається шопінгами і різними косметичними процедурами.
В неї така ж і компанія самозакоханих жіночок.
Їй ніколи нема діла до сімейних цінностей, до смачних домашніх українських страв. Тому в домі в них ніколи не пахне домашньою їжею, найчастіше це фасфуди або напівфабрикати.
Та в Андрія недавно виявили важку недугу, в лікуванні якої, строга дієта і домашня їжа, а інакше все може закінчитися дуже плачевно.
Знаючи Олену, що вона взагалі не вміє толком готувати, а час від часу приходить її мама, і приносить зі собою готову їжу, тому я наважилась на телефонний дзвінок.
Я запропонувала Олені, що можу прийти і показати їй кілька смачних страв, які я люблю готувати для своїх. А ще я можу два рази в тиждень заїжджати і допомагати з приготуванням.
Та Олена зухвало мені відповіла, що їй цього не потрібно, що вона обійдеться без моїх порад і допомоги.
Не знаю чому Олена нас так незлюбила? Я ж завжди до неї з добром. Весь час стараюсь знайти ті ниточки, щоб підтримувати зв’язок.
В усій цій ситуації, мені шкода лише Андрія, який має дуже добре серце і який важко працює задля добробуту своєї сім’ї.
А з такою халатністю, його дружини він може з часом загриміти у лікарню. Тому зі свого боку я планую готувати їжу домашню для брата і відвозити йому на роботу, адже його здоров’я мені не байдуже.
Та як достукатись до Олени, що так як вона живе, жити не можна?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди