Брат Олег з дружиною розповідають всіс і кругом, що нерозумно проїдати купу грошей і працювати на холодильник. Але до нас в гості на вечерю напрошуються із завидною регулярністю. Добре, напевно, наминати відбивні і міркувати, що людина буде їсти, щоб жити, а не потурати своєму апетиту.
А то взяли моду – вдома їдять гречку і макарони з кетчупом, а у нас навалюють на тарілку все, що бачать. Економлять вони на їжі. А ось у решті рідні витрати на неї чомусь зросли.
Мені не шкода їжі, але не сприймаю таке лицемірство. Якщо ви проповідуєте аскезу і не вважаєте важливим, що ви їсте, то і сидітьт вдома зі своєю гречкою. Навіщо щовечора напрошуватися до когось з рідних на вечерю?
Було б абсолютно не шкода нагодувати бідних голодних родичів, які на щось збирають або раптово втратили роботу. Тільки ось вони обоє нормально заробляють, у кожного своя машина, кредитами, іпотеками, хворою ріднею не обтяжені. Просто дуже хитрі.
Спочатку здавалося, що вони випадково потрапляють на вечерю. Це цілком нормально, коли рідня приходить, а ви їсте, то ви кличете їх до столу. Ну вони спочатку відмовлялися, а потім все-таки дозволяли себе вмовити. Я зараз не працюю, тому багато часу приділяю готуванню, щоб побалувати домашніх чимось смачненьким.
– Ох, не знаю, як вам не шкода стільки грошей витрачати на їжу, – сито відвалюється на стільці Віка. – Ми ось вважаємо, що не важливо, що їсти. Смак відчуваєш всього кілька хвилин, а от гроші вже не повернути.
Брат Олег тільки сидить, киває дружині, говорити не може, рот що у нього, що у їхнього малого голубцями зайнятий. Я якось не надавала цьому значення, у кожного свої заморочки в голові. Але потім брат з дружиною на нашому порозі стали з’являтися все частіше і частіше, прямо регулярно, через день-два.
Спочатку я думала, що Віка просто не вміє готувати, тому і обрала таку геніальну стратегію. Але з’ясувалося, що якщо треба, то дуже вміє! На ювілей нашої мами збиралася вся рідня, потрібні були кожні руки, будь-яка допомога. Віка, звичайно, ентузіазмом не блищала, але допомагати не відмовлялася. Тоді і з’ясувалося, що з нормального місця ростуть руки, смачно вона готує. Особливо, коли продукти не за її рахунок куплені.
Я фішку нахлібництва зрозуміла приблизно через два місяця, потім виявилося, що вони також в гості до мами ходять, до сестри, по Вікиним родичам. У них же вдома продуктів майже немає, бо вдома вони тільки каву вранці п’ють. Обідають в місті, малий у дитсадку харчується, а вечеряють всі у довірливої рідні.
Зате по кілька разів на рік їздять відпочивати, ремонт в квартирі шикарний, все у людей добре. А ось вечеряти вони ходять до людей, у яких іпотеки, кредити, невеликі пенсії, діти. І совість нічого не каже, головне.
Мене такий стан справ дуже бентежив. У відкриту конфліктувати сенсу не було, вони таки не вдиралися в квартири і не накидали на холодильник. Тому я просто перестала їх запрошувати в дім. На порозі з’ясовували всі питання, а потім я з ними прощалася.
Вони раз так прийшли, другий, третій, а потім якось закінчилися у них справи до нас. Сестрі я порадила теж не годувати їх, а то зовсім знахабніли вже. З мамою складніше, мама не відмовить рідному синочку. Я Олегу вже натякнула, щоб припиняв маму-пенсіонерку об’їдати, якщо не допоможе, буду вже лаятися, ну а що ще робити.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
