Я не дозволю сину стати на рушничок щастя, оскільки всю зарплату Роман буде віддавати дружині, а не мені. Все зроблю, але такої його помилки не допущу. Я навіть уявити не можу, як буду жити без його допомоги.
Наприклад, вона ходила в гості до невістки, коли та повідомила про свій цікавий стан, нібито для того, щоб відвідати, а сама підкидала у спортивну сумку сина мереживні штучки рожевого кольору. Я телефонувала їм і попереджала про майбутню знахідку. Намагалася попередити їх, запобігти “бурі”. Я не вважала, що чиню погано, хоча мати б сильно розлютилася, якби дізналася, що я так вчинила.
Чому моя мати так поводилася? Все дуже просто: вона набралася боргів, а коли мій старший брат Роман сказав, що збирається одружуватися, а потім з’їжджає з квартири на орендоване житло, то в їхньому будинку стали відбуватися неймовірні речі.
– Я тебе виростила, а ти тепер мене кидаєш? Коли у матері в житті таке діється?, – говорила вона. – Ну, якщо вирішив одружитися, тоді приведи до нас у дім дружину свою, а ми з сестрою будемо на кухні спати! Тільки Рома не був згоден на такий стан речей. Він не хотів жити з матір’ю під одним дахом. Тільки мама ніяк не хотіла змиритися з тим, що її єдине джерело доходу випливає з-під носа. І з цього моменту він всю свою зарплату віддаватиме дружині. А це вже інша родина.
Мати колись була заміжня двічі. І стільки ж разів розлучалася. З батька Романа та з мого батька вона вимагала хороші аліменти. Плюс вони ще давали гроші. Тільки коли ми виросли, ніхто нічого вже платити їй не збирався.
Роман давно ходить на роботу, зараз йому вже 30 років. Він влаштований на хорошу посаду, я навчаюсь, батько мені допомагає. Але тільки особисто возить мене магазинами, бо знає, що якщо гроші дати мамі, то вона їх витратить на себе. – Який же він мізерний! – тільки так мама про тата й говорила. А грошей матері не вистачало весь час. Вона хотіла виглядати молодою та красивою. І регулярно відвідувала косметолога.
Я її не хочу засуджувати. Усі жінки бажають бути молодими до кінця своїх днів. Тільки вона не хотіла ходити на роботу і заробляти на свої насолоди. Протягом шести років старший син моєї мами Роман повністю брав на себе витрати всієї сім’ї. Він платив за квартиру, купував продукти, охав, але видавав матері гроші на оплату кредитів та боргу. А потім він просто взяв і пішов.
6 місяців тому тато вручив мені ключі від квартири. Як з’ясувалося, він узяв квартиру в кредит, щоб забезпечити мене своїм житлом. Коли мама це побачила, то ніяк не могла змиритися з таким станом справ. Вона звикла за всіх вирішувати. Пхати ніс у всі справи. Вона запропонувала продати квартиру або хоч би здавати, щоб сплачувати її борги.
Брат мене переконував, щоб я якнайшвидше з’їжджала від матері, а то вона з мене всі соки витягне. Їй лише 50, вона цілком може себе забезпечити, якщо піде на роботу. Я прислухалася до їхньої поради і пішла. Батько мені допомагав. Давав гроші. Оплачував навчання. Тепер усе позаду. Я працюю, можу сама себе утримувати.
У брата теж все чудово. Боженька подарував їм доньку, змогли нагромадити на внесок за квартиру, під добрі відсотки візьмуть. Вони з дружиною могли б радіти життю та жити приспівуючи. Якби не моя мати. Вона дошкуляє їх вічними проханнями допомогти їй заплатити за комуналку, дати грошей на продукти. Я трохи примудрялася заощадити грошей від татових подачок, щоб матері хоч світло сплатити. Але скільки це могло тривати?
– Мамо, та йди ти, знайди хоч якусь роботу, адже у нас із братом своє життя, скільки можна тягнути з нас гроші?
– А що це ти вирішила мене повчити розуму? Чи не мала ще? Я все життя живу своїм розумом. І нічого. Не потрібні мені твої поради, я заміж вийти вирішила, – заявила мати, – піду до нього жити, а це житло продам і оплачу все.
Справа в тому, що при приватизації квартири були в документи вписали мене та брата. І ми відмовилися давати матері згоду на продаж. І це не через поганий намір. Раптом вона розійдеться з чоловіком, тоді де житиме? До брата? До мене? Адже ми знали її характер і були впевнені, що мати не зможе ужитися зі своїм новоспеченим чоловіком. Кому потрібна жінка, яка нічого не вміє і не бажає ходити на роботу. До того ж, її залицяльник набагато молодший за неї.
Тільки мати почала нас “повчати”, нібито ми намагаємося зруйнувати її життя. Вона почала здавати квартиру в оренду. На роботу так і не влаштувалась. Продовжує вірити, що вона зможе так все життя за чужий рахунок прожити. Як може бути, щоб здорова доросла жінка не хотіла взятися за розум і жити як усі нормальні люди.
І що нам, її дітям, робити?
Фото ілюстративне
