Кредит мені не давали – зарплату я отримувала в конверті, тому офіційна була дуже маленька. А проблема покупки власного житла мене дуже турбувала.
Гроші на перший внесок – 20 відсотків, у мене були. Чоловік, з яким я тоді зустрічалася, вирішив взяти участь в моїй долі.
Я попросила допомоги у старшого брата: він нічого не втрачав, в разі якщо я втрачу роботи. Житло у них з дружиною було – від бабусі дружини залишилося. Кредити брат не брав принципово, навіть на хорошу машину і то примудрився накопичити.
Моїм умовлянням брат піддався, а його дружину я знала як порядну жінку з інтелігентної родини. Її запевнень в тому, що квартиру мені повернуть, після виплати іпотеки, мені вистачило.
П’ять років я горбатилася, як проклята. Вірніше, сама я горбатилася 2 років, потім я вийшла заміж і мені став допомагати чоловік. Останні майже два роки виплат припали на мій декрет.
Заплативши останній внесок, ми з чоловіком, дитиною і тортом поїхали до брата в гості – треба було відправити його в банк, щоб він взяв необхідні довідки, зняв обтяження з квартири і подарував нам з чоловіком.
Братав будинку не було. Там була його дружина, яка б’єлася в істериці:
– Він мене кинув! Знайшов собі 20-річну і кинув! Після 14 років шлюбу!
Поки я заспокоювала ридаючу родичку, в моїй душі піднімалася паніка: адже квартира моя в їхньому шлюбі куплена! І офіційно – брат за неї іпотеку виплатив. А якщо при розлученні вони її ділити будуть? Ні, не брат – в неї я була впевнена. А ось кинута ображена жінка здатна на багато що.
– Знаю я про що ти думаєш, по очах видно, не потрібна мені твоя квартира, у мене своя є. Так що на мій привід можеш не переживати. Я б на твоєму місці про братика задумалася: жити їм десь треба. Як думаєш, мама ваша його з цієї дівкою на поріг пустить? Ось і я думаю, що ні, – повідомила мені схлипуюча дружина брата.
І вона виявилася права: через тиждень, коли ми з дитиною лежали в лікарні, а чоловік був на добі на роботі, брат, на правах власника, виламав двері і поставив замки.
Чоловік, який не зміг потрапити додому, відразу зателефонував мені. Я зателефонувала брату. Брат, відібравши у мене, рідної сестри, квартиру, сказав тільки одне:
– Пробач, так вийшло.
Я не могла повірити, що мій брат так зі мною вчинив. Він дозволив нам зібрати речі, присвоївши собі частину меблів і техніки. Його дівчина весело сміялась дивлячись на те, як ми з’їжджає з квартири, за яку платили кредит
Ми з сім’єю переїхали до мами. Мама була так обурена вчинком старшого сина, що сходила і написала заповіт на мене:
– Буде тобі квартира, нічого цього непорядному не залишу!
А найбільше мене здивувала дружина брата: вона, при розлученні, відсудила у нього половину квартиру, змусила брата продати квартиру і віддала нам з чоловіком свою половину грошей! Як майже чужа людина міг виявитися поряднішою, ніж рідний брат?
Тим більше, ми з його дружиною, останнім часом не надто ладнали. Моя вдячність до неї не знає кордонів. Залишилися ще хороші люди, яким квартирний питання не повернув мозок набакир.
– НЕ дякуй. Хто знає, як би я поступила, якби своєї квартири у мене не було, – відповіла мені колишня дружина мого брата у відповідь на гарячі подяки.
Ми з чоловіком і дитиною живемо з моєю мамою. Чоловік і мама ладнають, всупереч моїм побоюванням. Ми взяли ще одну іпотеку, на ім’я чоловіка. Віддавши за перший внесок гроші, отримані від дружини брата.
Квартиру ми здаємо, так що наш сімейний бюджет на шибко страждає. Зате тепер у нас двокімнатна, а не однокімнатна – у всьому є свої плюси.
Брат повернувся до колишньої дружини, як побита собака. Варто було грошей закінчитися, як його молоденька німфа юркнула до більш щедрого залицяльника. Колишня дружина його пробачила, заради дітей.
А я сумніваюся, що коли-небудь зможу дарувати йому своє прощення. Та й мама не горить бажанням бачити сина.
– Не таким я його виховувала, не таким, – з гіркотою зітхає мама.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
