– …Брату, звичайно, не позаздриш – він між двох вогнів зараз! – сумно розповідає тридцятирічна Людмила. – Не знаю навіть, чим йому допомогти. Я і мати зрозуміти можу, і невістку теж… Мати прописувати дитину в своїй квартирі боїться! А невістка вимагає і ніяких заперечень слухати не хоче. І вимагає не матері, звичайно, а у свого чоловіка і у якого на цю квартиру ніяких прав!
…Дитина ще не появилася – невістка Людмили, дружина її брата Руслана, зараз на сьомому місяці, чекає хлопчика. Але молода сім’я вже пересварилася вщент.
– Це було б смішно, коли б не було так сумно! – зітхає Людмила. – Уже мало не до розлучення домовилися. Наташка вже валізи зібрала, уявляєш? Піду від вас до батьків, говорить, за місцем прописки… Ненормальна!
Руслан одружений вже дев’ять років. З дружиною жили вони добре і дружно, тільки ось з дітьми довго не виходило. Звичайно, всі були щасливі, коли нарешті побачили смугастий тест. Раділи і молоді, і їх батьки з обох сторін, і Людмила.
Треба відзначити, що живе Руслан з дружиною в квартирі, що належить його матері. Після весілля сина мати переїхала в невелику однокімнатну, незадовго до цього отриману нею в спадок від своїх батьків, а молодих пустила в двушку.
Ніякі документи на квартири не переоформляли – аж до того, що невістка так і залишилася прописаною у своїх батьків. Проте в двійці свекрухи молоді обжилися і облаштувалися, зробили невеликий косметичний ремонт, поміняли деякі меблі, купили техніку.
Свекруха в сім’ю сина ніколи не лізла, про те, кому належить квартира, не нагадувала, відносини завжди підтримувала рівні і дружні і з сином, і з невісткою. Звістці про швидке поповнення сімейства була щиро рада, запевнила, що і син, і невістка можуть розраховувати на її допомогу.
…Розмова про прописку дитини пару тижнів назад і виник-то зовсім випадково. Ніхто до нього особливо не готувався і слів не вибирав. Так швидше за все, про прописку просто ніхто поки що не думав. Сиділи, пили чай, розмовляли про різне.
– Ось появиться, пропишемо дитини, потрібно буде встати на чергу в новий сад, який за магазином, – мрійливо промовила невістка. – У нас сусідка туди своїх водить, я з нею розмовляла вчора. Дуже вона задоволена, так хвалить все – і садок, і вихователів, і взагалі. І водити буде близько…
– Зачекайте! – перервала щебетання невістки свекруха. – Пропишемо дитину – де? Тут, чи що? А чому не у твоїх батьків, разом з тобою?
– Тому що ми живемо тут! – знизала плечима невістка. – Тут і поліклініка, і хороший садок, і школа. І взагалі, з якого дива я маю прописувати дитину у своїх батьків? За традицією дружина приходить жити в сім’ю чоловіка, а не навпаки…
– Ну ладно, потім подивимося, – примирливо сказала свекруха. – Що зараз про це говорити? Зрештою, спочатку ще народити треба…
Ця фраза привела невістку в несамовитість. У неї і так все непросто, а тут ще свекруха зі своїм довгим язиком! Вечір перестав бути томним. Невістка пустила сльозу, свекруха слбі – що вона такого сказала щось? А щодо прописки треба подумати, і серйозно. Про це не домовлялися…
Розлучилися в напрузі.
І тепер невістка постійно говорить своєму чоловіка, що дитина повинна бути прописаний тут і тільки тут. Не хоче і чути про те, що може бути по-іншому.
– Ти батько, ти тут прописаний, підеш і пропишеш малюка! – заявила невістка чоловікові. – Згідно із законом маєш право! Нехай вона спробує заборонити!
– Згідно із законом право я, звичайно, маю, – знизує плечима Руслан. – Але по совісті – це квартира матері. Вона не хоче. Ні, ну я можу, звичайно, проти її волі піти і нахабним чином прописати дитину, але як це буде виглядати? Вона і так вже багато для нас зробила, в свою квартиру пустила… Як ми потім будемо будувати з нею стосунки, ти про це подумала?
– Мамочка, тобі дорожче сина, так? Мамин синок! – говорила невістка. – Іди до своєї мами.
Загалом, скандал у благородному сімействі набирає обертів.
– Начебто невістка завжди нормальна була, а тут… , – знизує плечима Людмила. – Руслан просить з матір’ю поговорити, переконати її. З Наталкою, вони разом вже десять років, розлучатися не збираються. Ну нехай пропише, врешті-решт, це ж не впливає на право власності…
– А мати що говорить?
– Каже, чим далі дивлюся на поведінку невістки, тим менше хочу йти у неї на поводу. Якщо, каже, зараз вона таке виписує на рівному місці буквально, то в разі чого ми з нею намучемося. Мати людина старого гарту, знаєш, до всіх цих прописку у неї відношення трепетне… Я їй кажу, що зараз не ті часи, прописка – це просто реєстрація за місцем проживання, вона ні на що не впливає. Але мати стоїть на своєму. Прописати, вона вважає, завжди легко, а ось виписати, тим більше неповнолітнього, потім проблема…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
