Брати гроші в борг для мене – остання справа, дуже цього не люблю! Краще відмовлю собі в чомусь, перетерплю. І ось півроку тому ми з чоловіком зважилися на велику покупку. Але нам не вистачало 100 тисяч гривень. Я запропонувала чоловікові відкласти покупку і далі збирати до повної сумми. Але його рідна тітонька сама нам запропонувала позичити нам такі гроші.
Брати гроші в борг для мене – остання справа, дуже цього не люблю! Краще відмовлю собі в чомусь, перетерплю. Я з тих людей, хто сидить і збирає, нехай і повільно, на свої потреби.
І ось півроку тому ми з чоловіком зважилися на велику покупку. Але нам не вистачало 50 тисяч гривень.
Я запропонувала чоловікові відкласти покупку і далі збирати до повної сумми. Але його рідна тітонька сама нам запропонувала позичити нам такі гроші.
Я була проти, але чоловік взяв. Ну, це було його чоловіче рішення, взяв – так узяв.
Словом, купили ми, що хотіли – машину.
Через місяць я віддала борг тітці чоловіка. Ну а потім почалося те, що мене найбільше виводить.
Вони тепер постійно просять про якісь послуги з нашого боку: то заїхати і забрати їх, то щось привезти, просять кудись відвезти, завезти і так – постійно!
Я зрозуміла, що за те, що нам колись дали грошей, ми перед ними боржники на все життя!
Поки ми возимо їх – все нормально. Але варто нас сказати, що ми не можемо – у той же момент починаються закиди, докори, образи і так далі.
Вони не розуміють, що у нас є свої справи, робота, дім, діти, і нам немає діла до їх дрібних справ, які з легкістю вирішуються і без нас, якби вони схотіли!
Так триває вже майже пів року. Особисто я вже перестала їм відповідати на звінки, бо сил не має. Так тітка і її рідня почали діставати чоловіка, дзвонити без кінця йому.
У нас з чоловіком почалися навіть сварки. Але він же розуміє, що тітка перегинає палицю, та відмовити їй все одно не може. Ну і як це припинити? Бо в мене вже ніякого терпіння не вистачає, сто разів пожалкувала, що ми взґли ті гроші.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну