fbpx

-Будеш їй допомагати, – заявив чоловік Ірині, – вважай, що у тебе більше немає сім’ї

-Будеш їй допомагати, – заявив чоловік Ірині, – вважай, що у тебе більше немає сім’ї. І так вже твоє виховання довело її до повного дна. Не хотіла жити, як люди, нехай живе сама, як вийде.

У Ірини та Олексія за плечима по 43 роки життя, з них 22 роки вони одружені. У сім’ї двоє дітей: 11-ти річний син і дочка, якій 21 рік. Ось через неї, через дочку і розгорівся сімейний конфлікт з якого Ірина поки зовсім не бачить виходу.

-Катя з дитинства була проблемною дитиною, – розповідає Ірина, – народилася, коли у нас ще власного кутка не було, думаю, що і чоловік мій в той час не сильно був готовий до батьківства, та й я мало що розуміла.

Жили на той момент Ірина з Олексієм у її мами, з тещею зять ладнав не дуже добре. Мама Ірини вважала, що її дочка прогадала із заміжжям, вискочила заміж рано, поспішила, і не озирнулася.

Але Олексій був змушений терпіти, так як теща давала їм дах над головою і взяла на себе турботи про маленьку онуку.

-Я знову на роботу вийшла, коли Катюшка було всього 4 місяці, – продовжує розповідь Ірина, – вирішили з Альошкою, що треба заробляти на своє житло.

І заробили, накопичили на перший внесок, взяли іпотеку, справно її платили, а потім, коли залишалося виплатити зовсім небагато в сім’ї нapoдилася друга дитина і він потрапив під програму материнського капіталу, за допомогою якого і закрили борги перед банком.

-На мій погляд, – каже Ірина, – Олексій спочатку був дуже суворий з дочкою. До сина він ставився зовсім інакше, а Катя постійно зазнавала критики, рятувалася від лайки батька у бабусі, поки ти була жива.

Читайте також: Вранці він клявся мені в коханні, а ввечері просто не повернувся додому

З сином Ірина сиділа в декреті вже сама, але з маленькою дитиною і відповідними турботами, вона упустила навчання дочки, сама це визнає і розуміє.

-Я не встигала, – каже жінка, – Катя відчула слабину, а у чоловіка терпіння не вистачало робити з Катею уроки, він тільки кричав на неї і вініл мене і мою маму в тому, що ми розбалували старшу дочку.

-Твоя мати винна в тому, що Катя зовсім ні в що не ставить своїх батьків, – дорікав Ірину чоловік, – трохи що – біжить за неї заступатися.

-Або Катя до неї на тижні збігає. Звичайно, їй там привільно і все сходить з рук. Виросте з дівчата невідомо хто, ви самі будете винні, я її проблеми вирішувати не має наміру.

Школу Катя закінчила далеко не блискуче, в цей же рік не стало Ірінін мами, чоловік, всупереч погроз і обіцянок, все ж сплатив навчання дочки на платному відділенні інституту, щоб Катя змогла здобути освіту.

-Тільки поставив умову, – розповідає Ірина, – що мамину квартиру ми здамо і з цих грошей будемо робити накопичення на майбутнє навчання сина.

-Кубишку роздрукували, – сказав Олексій, – тепер все піде на освіту ледащо дочки, а сина на що піднімати на ноги будемо? Так що давай знову збирати. Тим більше, що платити за дочку нам ще 4 роки.

Катя йшла з дому вранці, поверталася ввечері, мамі вона розповідала, що в інституті у неї все нормально, а батько її ні про що і не питав, так як контакту з ним у дочки так і не склалося.

–На третьому курсі, – продовжує розповідь Ірина, – чоловік зі свого рахунку знову перевів гроші на оплату навчання Каті, тільки через кілька днів йому зателефонували з інституту і попросили приїхати до них.

Виявилося, що Катю відрахували за численні прогули і хвости. На платному відділенні теж треба хоч якось вчитися, ніхто не буде тримати вічно відсутню студентку, яка не є навіть на іспити.

-Скандал був страшний, – згадує Ірина, – дочка заявила, що і інститут для неї вибрав батько, і все життя любив тільки сина, а її просто терпів, немов вона йому не рідна, а чоловік просто вказав дочки на двері.

Тоді-то і пролунали ці слова Олексія про те, щоб Ірина не надумала допомагати дочки. А у неї вся душа – боліла за Катю.

-Я з чоловіком теж сварилася, – каже жінка, – кажу давай, мовляв, квартирантам скажімо, щоб з’їжджали з бабусиної квартири, нехай Катя там живе, раз ти її з цього будинку виставив, не під мостом ж їй ночувати.

-Нехай де гуляла замість інституту, там і ночує, – безапеляційно заявив чоловік, – та квартира твоя, але, якщо ти виселиш орендарів і пустиш туди дочка, то можеш і сама туди ж йти жити.

Звичайно, квартира в якій живе Ірина з родиною, належить їм усім в рівних частках, оскільки частина оплати пройшла материнським капіталом, в разі розлучення вона має право виплатити Олексію одну четверту частину вартості житла, або продадуть, а гроші поділять.

-Я без даху над головою не залишуся, – каже Ірина, – але ж зруйнувати сім’ю – це так страшно. У нас є син, в батька він дуже любить. Його світ просто завалиться, якщо розпадеться сім’я. Хлопчик може залишитися з батьком, але тоді він залишиться без матері.

Та й не хоче Ірина доводити справу до розлучення, чоловіка вона любить, при всіх його недоліках він хороший чоловік, відповідальний, завжди їй допомагав, а всі конфлікти у них в сім’ї траплялися тільки через Катю.

Спочатку Катя говорила, що живе у подруги, яка знімає квартиру, а потім зізналася мамі, що насправді вона живе зі своїм хлопцем, з яким планує створити сім’ю.

-Легковажна, – визнає Ірина, – хлопцеві 25 років, я його бачила, коли зустрічалася з Катею таємно від чоловіка, він начебто працює, житла свого немає. А дочка вагітна. І, як би вона себе не вела, вона моя дочка.

Ірина визнає, що Катя надходила і надходить необдумано, але і кинути свого нехай і недолугого дитини в цій ситуації, вона не може:

-Тепер мова вже навіть не про Катю, а про майбутнє маленьку дитину, – журиться вона, – на що вони будуть жити, якщо на знімання буде йти левова частка зарплати молодого чоловіка дочки! Дитині ж стільки всього треба. І головне, адже маємо же ми можливість допомогти. Але чоловік чути нічого не хоче.

-Змогла зaвaгiтніти, – каже батько і майбутній дідусь, – нехай несе відповідальність за свої вчинки.

Те, що його колись прихистила на довгі роки теща, та ще й допомогла з донькою, поки він з дружиною на квартиру заробляв, Олексій вже й не згадує, пропонуючи дочки викручуватися самостійно.

You cannot copy content of this page