Недавно прочитала статтю, де свекруха розповідає, що її невістка цього року надумала спекти паску, але на її думку, лише продукти переведе, бо невістка, на таке не здатна.
Так ось, хочу сьогодні поділитися свою історію з життя. Може авторка цієї статті візьме щось і для себе корисне. Я живу з чоловіком в місті. Ми двоє вже на пенсії. Маємо двох синів, і двох невісток, але я їх називаю своїми донечками, не інакше.
Старший син одружився вже давно. Виховують з Оксанкою трьох діточок, і живуть неподалік від нас. Молодший Іван одружився шість років тому. Галинка, моя невістка, ще на весіллі мене почала називати мамою, а мого чоловіка – татом. Ніколи не забуду той момент, я плакала від щастя. І навіть зараз пишу, а сльози самі навертаються, але це добре, це ж від щастя.
Я дуже люблю обох своїх невісток. Вони добрі, милі, виховані. Молодша Галинка з п’ятнадцяти років живе без материнського тепла, вона полинула на небеса надто рано, і я дуже хотіла стати їй, якщо не мамою, то хоча б такою людиною, до якої б вона могла звернутися в любу хвилинку.
Так все і сталося. Молодший син після весілля купив з Галинкою квартиру в сусідньому під’їзді нашого будинку, що не могло не тішити.
Ми ходили один до одного в гості. Ніхто нікому не нав’язувався. Я ніколи не лізла з порадами в їх сім’ю. Мені було достатньо, що діти щасливі.
Єдине, за що я просила Господа, це щоб подарував моєму Іванку і Галинці таку бажану дитинку. Я бачила їхнє бажання стати батьками, але нічим не могла їм допомогти.
Вже минуло майже п’ять років з дня їх весілля, а лелека до них все не прилітав.
І ось до чого це я вам все описую. Два роки тому, десь приблизно місяць перед Великоднем, сниться мені сон, ніби моя мама каже мені: “Хватить вже тобі паски самій пекти.
Ти повинна свій досвід молодим передавати. Ось попробуй, навчи Галинку, як правильно тісто замішувати, і побачиш, яка подія трапиться найближчим часом”.
Я прокинулася сама не своя. Так чітко сон я ще ніколи не пам’ятала. Добре все обдумавши, я при першій же нагоді пішла до дітей “на чай”. Якось слово за словом, ми заговорили за Великдень і паски. Я натякнула, що вже немає такого здоров’я, як було колись.
– Мамо, ви знаєте, цього року в мене, як ніколи, появилося велике бажання самій замісити і спекти паску, але якось хвилююсь, що у мене нічого не вийде. І тут я зрозуміла, що все добре.
– Доню, а для чого я в тебе тоді є? Я прийду з самого ранку, ти продукти наготуй, я скажу тобі, що і скільки. І разом, з Божою допомогою та молитвами, ми випечемо пасочки.
Так все і сталося. Пекли ми в чистий четвер. Галинка взялась за справу з великою відповідальністю. Можна сказати, що я лише молилася в той час, як вона замішувала тісто. В хаті панував мир і спокій, а паски в кінцевому результаті вийшли, в сто раз кращі за мої.
Ми всі того дня смакували здобу з чаєм, і хвалили господиню, з таким “дебютом”. Я йшла додому у такому піднесеному настрої, що ви собі й уявити не можете. До того ж, Галинка запакувала в пакетик дві пасочки і мені, щоб в кошичку своя, домашня була.
Одразу ж тієї ночі мені знову приснився сон, але слів в ньому не було. Єдине, що я пам’ятала, це була мама, у дуже гарній і білосніжній сукні, і вона мені усміхалася.
Ми всією дружньою сім’єю в неділю зранку посвятили свої кошички, потім діти пішли до нас з чоловіком в гості, а наступного дня ми провідали їх. Словом, все було дуже гарно, як і кожного року.
Але буквально за два місяці ми дізналися, що наша Галинка при надії. Вона привела на світ дівчинку, яку діти назвали Марічкою.
Кожного року, особливо на Великдень, я дякую Богу і своїй мамі, за такий подаруночок. Галинка і не здогадується про цей сон. А я вірю, що все в цьому світі в нас від Бога.
Вірте в своїх дітей, і все в них буде добре, навіть якщо і ця перша пасочка буде не ідеальна, похваліть їх, вони на це заслуговують.
Цього року моя Галинка знову буде пекти пасочки, і дай Бог, найближчим часом, Боженька подарує їм і синочка.
Мирних вам свят, дорогі українці!
Автор – Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
