fbpx

Було б смішно, якби не було так сумно. Як в Радянському союзі, ну справді. Немає, то й немає, йому і не треба, його так, бачте, виховали. Знайома Микотою я вже рік, недавно стали разом жити

Було б смішно, якби не було так сумно. Як в Радянському союзі, ну справді. Немає, то й немає, йому і не треба, його так, бачте, виховали. Знайома Микотою я вже рік, недавно стали разом жити…

***

Було б смішно, якби не було так сумно!

Просто неможлива до абсурду ситуація. Знайома Микотою я вже рік, недавно стали разом жити. Відносини, звичайно, не ідеальні: бувають і суперечки, але загалом одне одного влаштовуємо, є почуття.

Однак є одна проблема, причому, я чітко розумію, що не влаштовує це тільки мене: немає його отого у нас, точно як у Радянському Союзі! Точніше, він наче є, але таке відчуття, що ми вже років 20 прожили разом.

Перерва була останній раз – 3-4 місяці, я навіть рахунок днів і тижнів втратила. А так, зазвичай, ну раз на місяць це диво у нас, швиденько і в темряві – раптом хто дізнається?! Причому, завжди я ініціатор свята, а він, як панянка, подумає, а потім вже погодиться.

І при такій “регулярності”, самі розумієте, лише дискомфорт. Цікаво, що у нас різниця у віці 12 років, йому недавно виповнилося 38, і здавалося, чоловік вже повинен бути досвідченим, мудрим, ну і все таке.

Микита, треба сказати, виглядає чудово, йому більше 30-33 не даси на вигляд, тобто комплексів не повинно бути.

Я – дівчина симпатична, за собою стежу, та й він сам зазначає, що багато на мене задивляються, але після такого починають виникати будь-які думки незрозумілі.

Не раз намагалася з ним говорити, але він відповідає, що все дурниці, що я його приваблюю що все роблю правильно, але потім знову тк саме – СРСР…

Хоча взагалі на цю тему він не любить розмовляти, як їжачок згортається, і не підступитися. Тиснути не хочеться, але мені це здається ненормальним. Хочеться відчувати себе бажаною і коханою, не знаю, як йому донести, не образивши.

Ще хочу відзначити, що дітей у нас поки що немає, робота нормована, часто разом повертаємося додому і не пізно, і я абсолютно впевнена, що на стороні у нього нікого немає. У кого було щось подібне, будь ласка, підкажіть, як ви з ситуацією впоралися?.. Чи тікати від нього? Але ж наче люблю.

Автор: Оксана

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page