життєві історії
Мені вже зле робиться, бо йде свято Миколая, і я б хотіла зробити хоча б онукам якісь подаруночки. Та з моєї пенсії вистачить купити лише по парі шкарпеток
Чоловік у п’ятницю поїхав до своїх батьків в сусідній райцентр – побачитися та допомогти там щось по господарству. У мене була купа своїх справ, та й не горіла
Моя історія кохання з Богданом була чудовою. Ми вперше побачилися в гуртожитку. Він жив в сусідньому блоці. Перша наша зустріч відбулася, коли мене запросили на святкування першого вересня.
Мене звуть Олена, живу в місті недалеко від Києва. Маю родину – хорошого чоловіка Станіслава і синочка від першого шлюбу Миколку. Заміжня, як я вже сказала, я вдруге
Мені подзвонила сестра, я думала може це шанс на примирення, але вона тільки попросила грошей. Так траплялося час від часу. Сестра то появлялася то зникала з мого життя.
Хочу з вами поділитись наболілою мені ситуацією з мого життя. Так склались обставини в моєму житті, що живу я поряд зі свекрухою в будинку, який для мене збудував
Син чи дочка. Вибір без вибору. Кожен через це проходить. — Я востаннє тебе питаю, чи будеш мені квартиру залишати? — майже з криком промовив в обличчя матері
Чоловік постійно ставить за приклад дружині свою маму. — А мама в пельмені кидає шматочок сала. — сказав Діма над вухом. — І лавровий листок ще додає. Так,
Ми зустрічалися понад три роки, у наших відносинах була повна ідилія. Нам дуже хотілося дитину. Відразу після весілля я дізналася, що чекаю дитину. Чоловік не захотів винаймати квартиру,
Вкотре переконуюсь, якими іноді симулянтами бувають люди. Сам я живу у місті, маю велику квартиру, гарну сім’ю де зростає двоє чудових дітей. Та завжди піклуюся про своїх батьків,