життєві історії
Я не могла дивитися, як бідно в селі живе свекруха. Я провела воду, поставила душову, поробила ремонти і придбала меблі. А коли я побачила, в якій подертій хустині
Я сподівалася бути вдома, поки Андрійко не піде в садок. Домовилася на роботі, що повернуся з вересня. Я дуже чекала цього. Але наприкінці травня колега занедужав, тому мені
Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю
Мені так прикро на душі стало, краще б я цієї розмови з сестрою не чула. Я виходила заміж за звичайного хлопця з села. Все, що ми маємо на
Коли мені з Канади подзвонила тітка і спитала, як там мама, я здивувалася, бо знала, що мама вміє користуватися ноутбуком, який ми віддали їй, бо дітям купили новий,
Два роки тому ми з чоловіком ухвалили досить імпульсивне рішення і, мабуть, зробили помилку. Тепер ось розгрібаємо. Справа в тому, що в той час чоловіка підвищили і я,
Щоб в сестри було хоч скромне весілля, мама заставила мене виїхати в Німеччину на заробітки. Я не міг їй перечити, оскільки був переконаний, що маю забезпечувати їм гідне
Між мною і Павлом різниця в не один десяток років. Я навіть молодша за його дочку Емілію. Власне, через неї в мене і виникають проблеми. Я намагалася налагодити
Я дуже люблю свого сина Любомира, тому зрозумівши, що він потрапив у халепу, я спробувала його врятувати. Але Любомир робив мені все наперекір. Тим самим він перекреслив усе
Після розлучення діти стали на сторону батька. Я не заперечувала їх волі. Коли ми хотіли, то зустрічалися, Саша цьому не перечив. Але вже деякий час я живу з