fbpx
Головна

життєві історії

Несподівано для себе я дізналася, що Галя вирішила написати заповіт. А найцікавіше, що в тому документі немає місця для мого сина. Все своє майно вона переписала Олі, своїй племінниці. Не чоловіку, який її підтримував, не мені, яка її прийняла, а Бог знає кому. Ось така мені дяка за все, що я їй робила
життєві історії 0
Ой, я й не думала, що моя невістка буде такою не вдячною. В Галини важкий характер, але пощастило, що вона хоча б не живе зі мною. Жінка зіпсувала
Після розлучення я залишилися з маленькою дворічною Софійкою сама. Квартира була колишнього чоловіка, тому нам довелося переїхати на орендоване житло. Аліменти були дуже маленькі, я – в декреті. Тому я радо погодилася переїхати до бабусі Антоніни, коли вона мене запросила. Бо не стало якраз дідуся і бабусі стало самотньо, не звикла вона самувати. Бабуся Тоня запевнила, що все розуміє, і гроші у мене якраз закінчувалися, і я погодилася. Почалося життя під одним дахом з бабусею. Я навіть не уявляла, на що підписалася
життєві історії 0
Після розлучення я залишилися з маленькою дворічною Софійкою сама. Квартира була колишнього чоловіка, тому нам довелося переїхати на орендоване житло. Аліменти були дуже маленькі, я – в декреті.
Третій рік я живу в “клітці” з чоловіком і його мамою. Я вже опустила руки. Сподіваюся на вашу допомогу порадами і думками. До весілля у нас з Максимом все було чудово. Потім ми дізналися, що я при надії, розписалися і почалося сімейне життя. Чоловік привів мене у свій дім. З того часу його матінка цілодобово мене у всьому дорікає: це так не роби, тут ти зробила не так – і понеслося з самого раночку і до пізньої ніченьки. Коли я чекала ще нашу Мартусю, мама Максима мені не дозволяла вдень прилягти поспати чи просто відпочити, а увечері говорила Максиму: “Поки ти на роботі, твоя жінка весь день лежала, змусити не можу її нічого робити!”
життєві історії 0
Третій рік я живу в “клітці” з чоловіком і його мамою. Я вже опустила руки. Сподіваюся на вашу допомогу порадами і думками. До весілля у нас з Максимом
Попросили ми в суботу сина приїхати в село, бо потрібно було вибрати картоплю з кіпця, скоро ж будемо садити. Та Олег подзвонив вже від тещі, і сказав, що не зможе, бо там важливіші справи – шашлик смажиться. Ми йому з чоловіком квартиру купили, все життя для нього жили, а на старість видались не потрібними. До нас як вони їдуть то і буханки хліба не везуть, а свасі і шкарпетки і колготки!
життєві історії 0
Попросили ми в суботу сина приїхати в село, бо потрібно було вибрати картоплю з кіпця, скоро ж будемо садити. Та Олег подзвонив вже від тещі, і сказав, що
Не ладиться у мене з тим борщем ніяк. Я його й не готувала особливо ніколи, і мама мене не вчила – у нас в родині борщ не був популярною стравою, ми його майже не їли. Мама вважає його і досі надто багатокомпонентною і некорисною стравою, і тато з нею згоден, тому мама варить лиш супчики. І от я вчора готую борщ, бо Олег попросив, а свекруха, яка живе поверхом вище, стукає у двері, заходить і видає мені: “Олено, ну як з твоєї квартири буряком несе! На всенький під’їзд!” Василина Орестівна підійшла до плити, відкрила кришку каструлі. “Ой, доцю, а що він такий блідий у тебе? Щось ти з буряком цим геть не те робиш”. І – почалося!
життєві історії 0
Не ладиться у мене з тим борщем ніяк. Я його й не готувала особливо ніколи, і мама мене не вчила – у нас в родині борщ не був
Як добре, що ми живемо на заході України, де зберігається традиція одружуватися лише з благословення батьків! І мій син Мирослав теж без мого не одружиться. Зі мною тепер не розмовляють ні свати майбутні, ні Мирослав з Лесею, але я свого рішення не зміню. Невістка, щоб вийти заміж за мого сина має офіційно змінити імʼя! На яке завгодно, але її не повинно звати так, як жінку, через яку я росла без батька, а моя мама так і не оговталася, як він її покинув
життєві історії 0
Як добре, що ми живемо на заході України, де зберігається традиція одружуватися лише з благословення батьків! І мій син Мирослав теж без мого не одружиться. Зі мною тепер
Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто слів нема. Вона Тимофійчику навіть цукерки ніколи не дасть, а дівчат просто забалувала вже. То сина її не так нагодувала. То я не досить лагідно з ним розмовляю. А Діма у всьому підтримує маму і дослухається до неї, наче вона головна в нашій родині. Та так воно і є по суті
життєві історії 0
Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто
Тоді, 5 років тому, нам з Ярославом здавалося, що проти нас – увесь світ. Та ми ризикнули і створили родину. Мені тоді було 30, розлучена, двійко діточок. Ярику – майже 20, навчався у виші, працював. Минуло 5 років, світ якось змирився з нашим рішенням і вибором, а от рідня мого чоловіка – ні, і не збирається. Я більше не можу мати дітей, чоловік про це знає і його все влаштовує. Він став справжнім батьком для моїх хлопчиків, вони до Ярика дуже тягнуться. Тим більше, їхнього рідного тата вже нема на світі, тому Ярослав для Мишка і Миколки – єдиний тато
життєві історії 0
Тоді, 5 років тому, нам з Ярославом здавалося, що проти нас – увесь світ. Та ми ризикнули і створили родину. Мені тоді було 30, розлучена, двійко діточок. Ярику
Вчора у нас з Назаром була річниця весілля. Я і вирішила влаштувати нам романтичну вечерю, домовилася з мамою, що вона забере донечку до себе і вранці відведе її в садочок. Але сталося те, що трапляється все наше сімейне життя, нічого нового. О 20.00, коли ми їли, смакували ігристе і дивилися фільм – дзвінок у двері. Вони, мої любі “дівчаточка” – свекруня і зовиця, запахло їм, певне, аж в сусідній район міста моєю запеченою курочкою, от вони і вирішили явитися як ясні сонечка, поласувати з нами, а заодно поділитися з нами усіма своїми проблемоньками і проблемищами, що на них навалилися. Та ще й грошенят у Назарчика попросити – треба ж допомагати найближчим
життєві історії 0
Вчора у нас з Назаром була річниця весілля. Не кругла, 7 років, але все-таки для мене це значна і щаслива дата, тому щороку ми її скромно відзначаємо. От
У 18 років в мене появився “новий носик”, тоді я думала, що життя налагодилося, та тепер це тільки псує моє життя. Після переїзду до Києва мені дуже пощастило з чоловіком. Денис був для мене найкращим, і від нашої любові народила донька. На початку все було добре, але проблема в тому, що Ліза успадкувала мій ніс. До недавнього часу це не було проблемою, але коли друзі почали пускати жарти, мене чекала серйозна розмова
життєві історії 0
Я й не думала, що ця частинка мого життя колись відкриється. Все своє життя комплексувала через ніс. В мене він був великим, з горбинкою і зовсім мені не

You cannot copy content of this page