fbpx
Головна

життєві історії

Я малого на обідній сон вкладала. Свекруха залишилася на кухні сама. Десь через пів годинки я заходжу, а вона бутерброди з ковбасою, домашнім дорогим маслом і помідором наминає. Я не знаю, як так вийшло. Ці слова самі з мене вирвались. – Ви ж казали, що на чужій кухні не ґаздуєте! А чого тоді по нашому холодильнику лазите? Ви туди щось ложили? – Наступного дня вона викликала сина на розмову. Будемо з’їжджати з її квартири!
життєві історії 0
Мушу вам виговоритися, бо вже не витримую. Надіюсь, що встигну описати свою ситуацію, поки не прокинеться син, або ж гірше, не відкриє своїм ключем двері свекруха. З чоловіком
Коли в торговому центрі я побачила свого колишнього чоловіка, то ледь не розплакалася. На місці дружини Валери повинна була бути я. Та я сама зруйнувала своє щастя. Не вірила я в свого чоловіка і при найменшій можливості проміняла його на “бізнесмена” Андрія. Тепер живу від зарплати до зарплата, ще й заглядаю на мамину кишеню, бо з двома дітьми одній дуже важко
життєві історії 0
В торговому центрі я і зрозуміла, що зробила велику помилку, промінявши Валеру на Андрія, але вже нічого не зміниш, на жаль. Мене звати Оля. На даний час я
Я купила собі і дітям путівку на відпочинок до Греції, бо відчула, що пора. Василь ніяк не відреагував, а ось свекруха влаштувала нам перед виїздом “бурю”. – Як, ти чоловіка одного залишаєш? Та його хто небудь підхопить, як ти не припильнуєш! Я розсміялася. – Хто підхопить? Та ваш син, якби не робота і рибалка, з хати б не виходив. Про що ви говорите? – І ось тут, сидячи на сонячному пляжі в Греції, я думаю, чи потрібен мені такий чоловік?
життєві історії 0
Я не знаю, як ми з чоловіком ті десять років прожили і двох дітей виховали, але мій терпець вже вривається. Хочу почути вашу думку щодо цієї ситуації. Ми
Я пішла збирати яблука в сад, а коли повернулась, не застала дітей вдома. Відразу побігла до сусідки, думала, вони пішли до неї. Я гукала біля порога та мене ніхто не чув. Тоді я зайшла до хати і потрапила до великої кімнати, а там на шафі, ви не повірите, виставка з іграшок моїх дітей, які постійно в нас зникали. Стефу я застала сплячою на ліжку, але про “знахідку” посоромилась запитати
життєві історії 0
Моя сусідка Стефа проживає життя, як то кажуть, не з Богом. В її голові постійно, як би кого обмовити, як би кому шпильку вставити, на кого злість зігнати
Я в неділю прийшла до дочки і зятя, щоб онучку провідати. З пустими руками не йшла, купила “чоловічка” і іграшку. А у відповідь почула, що все дешеве і не якісне. – Іграшками з такої пластмаси моя дочка гратись не буде! – Додому йшла вся в сльозах. Виховувала я дітей одна, і жилось не просто. Коли Діанка вийшла заміж і потрапила в досить багату сім’ю – лише пораділа. Я ж не знала, що все ось так закінчиться!
життєві історії 0
В моєму житті стільки всього було, що інколи судячи за пережитим, мені наче сто років, та насправді мені лише 53 роки. Нас з братом мама виховувала сама, адже
Моя сестра Віра дружила з Петром, скромним, спокійним хлопцем, який жив без батька в нашому селі. Майже рік вони зустрічалися і дуже мріяли про скромне весілля. Але втрутилися наші батьки і щастя сестри рухнуло. Дядько Василь цей рік тому провів в останню путь дружину, недавно видав доньку заміж. Жалівся батькові, що будинок порожній. Оце було б файно поріднитися, одруживши дітей. А зараз моя дочка збирається заміж. Через два роки у них народився син, але за два місяці малого забрав Бог. Віра написала татові, що хоче повернутися додому
життєві історії 0
Історія ця почалася у 60-х роках. Моя сестра Віра дружила з Петром, дуже скромним, спокійним хлопцем, який жив без батька в нашому селі. Майже рік вони зустрічалися і
Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось я в Києві, а радіти тут нічому
життєві історії 0
Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось
Після весілля чоловік сказав: “Миросю, давай поживемо для себе, почекаємо трохи з дітьми”. Олег ніби наврочив. Так ми прожили для себе рік-два-десять… Це дуже багато. Зрозуміли, що не можемо мати дітей. Все змінила розмова з мамою. Було дуже важко. Ми зважували всі за і проти. І прийняли рішення, яке змінило наше життя!
життєві історії 0
Усі ми живемо заради дітей! Більшість… не говорю зараз про матір – зозулю чи про неблагополучну сім’ю. Якось так є у житті, коли мрієш про дитину, дуже хочеш
Я вже серйозно думаю, що треба кидати цього чоловіка і шукати бездітного, бо це все мене не надто влаштовує!
життєві історії 0
Я заміжня. Чоловік має дочку від першого шлюбу. Все стандартно. Віктор платить аліменти, і бере Дарину раз на три-чотири тижні. Не часто. Але мене це дуже дратує. У
На весні у нас народився синочок! Раділи усі, та з Борисом щось діялось не те! Почав часто затримуватись на роботі, з’явились нові друзі! Все моє життя пішло “шкереберть”. Борис почав шукати легких заробітків, знову заглядав у чарку, тому й не витримала – подала на розлучення. З новим чоловіком у мене було все: гроші, увага, і, на жаль, ревність і контроль кожного кроку. Завжди мала повертатись додому вчасно, щоб Артура не злити
життєві історії 0
Що ж не так роблю у житті? Адже долю маю нещасливу! З Борисом ми однолітки, вчились у паралельних класах. Ми просто товаришували, як однокласники, спілкувались, часто їздили на

You cannot copy content of this page