— Ти що? Тут же всі корисні елементи! — верескнула моя майбутня свекруха, коли я викинула у сміття оці, знаєте, товсті частини з пекінської капусти. Вона полізла в відро для сміття, дістала їх, дрібно покрошила і кинула в салат. Звичайно, того салату за столом я не їла. Але те, що вона творила далі протягом тих днів, що ми гостювали, мене дуже дивувало. Я тепер навіть не знаю, чи виходити мені заміж за Тараса. Я вже не дуже молода, мені 38 років, пора заміж. Тарас, значить, дуже достойна, хороша людина, але його мама – це щось з чимось
— Ти що? Тут же всі корисні елементи! — верескнула моя майбутня свекруха, коли я викинула у сміття оці, знаєте, товсті частини з пекінської капусти. Вона полізла в
Сестра з Італії приїхала несподівано і без попередження, і одразу запитала, чому немає пам’ятників у батьків, на які вона мені відправляла гроші. — Тетяно, нам машина була потрібна! — сказала я, сподіваючись на її розуміння. Вона дивилася на мене так, ніби я сказала їй щось неймовірно погане. — Яка ще машина? — її голос затремтів. — Я на пам’ятники надсилала!
Сестра з Італії приїхала несподівано і без попередження, і одразу запитала, чому немає пам’ятників у батьків, на які вона мені відправляла гроші. — Тетяно, нам машина була потрібна!
— Сину, якщо ти не залишиш цю жінку і не знайдеш собі нову, нормальну дружину, я перепишу і другу квартиру на старшого сина. Так я сказала своєму меншому сину Назару, який дуже стомлений прийшов після роботи і сів біля відра чистити картоплю на вечерю. Ніколи не вгадаєте, чим займалася в цей час моя невістка і двоє онуків
— Сину, якщо ти не залишиш цю жінку і не знайдеш собі нову, нормальну дружину, я перепишу і другу квартиру на старшого сина. Так я сказала своєму меншому
– Діти так важко в тій Італії працюють, хочуть на своє житло наскладати, а вам не соромно в них гроші кляньчити? – сказала я до свахи, коли вкотре почула, що за гроші дітей вони собі прихожу купили, і якесь супер дороге дзеркало. Та мені б на їх місці навіть ці суми в голос соромно було називати. Але слово сором і моя сваха – це речі не сумісні. В той час, як я онучку виховую, поки зять з дочкою на заробітках, сваха зі сватом їх гроші тринькає
– Діти так важко в тій Італії працюють, хочуть на своє житло наскладати, а вам не соромно в них гроші кляньчити? – сказала я до свахи, коли вкотре
– Оксано, то виходить твоя мама за мої гроші по курортах роз’їжджає?, – не стрималась я, коли невістка вкотре мені сказала, що її мама поїхала відпочивати, тільки цього разу її занесло в Польщу. Ну ніколи вона не мала грошей, все нила, що пенсії ледь на аптеку і комуналку вистачає, а тут на тобі, портал фінансовий відкрився. Але я то знаю, звідки “ноги” у цього порталу. Річ в тім, що на мої іменини сваха подарувала мені пустий гаманець. А недавно я прочитала в інтернеті, що не до добра це. Чого-чого, а такого я від свахи не чекала
– Оксано, то виходить твоя мама за мої гроші по курортах роз’їжджає?, – не стрималась я, коли невістка вкотре мені сказала, що її мама поїхала відпочивати, тільки цього
Син зустрів мене обіймами, невістка приготувала вечерю, онук стрибав від радості. Але було щось не так. Кароліна була напружена, розмовляла швидко, ніби боялася пауз у розмові. Ігор, зазвичай веселий і говіркий, цього разу здавався відстороненим. Наступного дня Ігор пішов на роботу, а я залишилася вдома з невісткою та онуком. Кароліна раптом сказала, що їй треба в магазин, і майже вибігла з квартири. Я не надала цьому значення, аж доки онук не запитав: – Бабусю, а чому мама пішла без телефону? Вона завжди його бере
Я не спала всю ніч. Думки кружляли в голові, як розбурхане море. А може, я помилилася? Може, це щось зовсім невинне? Може, це її брат, давній друг? Але
– Вийдіть звідти! – наказовим тоном сказав нам свекор, коли ми дивилися разом фільм, і діло там дійшло до поцілунку і навіть більше. Я ж думала, Іван Петрович жартує, але ні. А мій Василь бере, і встає з дивана, ледь не прикриваючись рукою. – Як вам таке дивитися не можна, то прошу дуже! Двері ви знаєте де, – відповіла я свекру, а той як завівся. – Я в своїй квартирі, і ви мені очі “закривати” в майже тридцять років не будете! Василь не думав, що я на таке піду. Для нього тато – це святе
– Вийдіть звідти! – наказовим тоном сказав нам свекор, коли ми дивилися разом фільм, і діло там дійшло до поцілунку і навіть більше. Я ж думала, Іван Петрович
– Ти що, хочеш мого сина зі світу зжити? – пролунав голос моєї свекрухи. – Та ти тільки глянь на нього! Як стебелиночка в полі: худюсінький, змарнілий, – додала вона. Я, не поспішаючи, витерла руки рушником і зітхнула. Дмитро, мій чоловік, в той час на дивані робив вигляд, що захоплено читає новини в телефоні. Але я-то знаю – він просто боїться встрявати в розмову
– Ти що, хочеш мого сина зі світу зжити? – пролунав голос моєї свекрухи. – Та ти тільки глянь на нього! Як стебелиночка в полі: худюсінький, змарнілий, –
– Ви жартуєте, свахо? Кожного місяця по 5 000 гривень? – Я навіть не намагалася приховати свого обурення. – Діти п’ять років у шлюбі, а ви все ще тягнете з сина гроші, як із малого хлопчиська? Світлана Павлівна, Вадимова мама, а моя сваха, театрально піднесла руку до серця, зробивши вигляд, що їй зле. – Людочко, як ти можеш таке казати? Та я ж хвора, ледве на ногах стою!
– Ви жартуєте, свахо? Кожного місяця по 5 000 гривень? – Я навіть не намагалася приховати свого обурення. – Діти п’ять років у шлюбі, а ви все ще
Ми зі свекрухою не спілкуємось 30 років після того, як вона подарувала нам на весілля зерна і тарілки, а тепер чоловік просить мене доглянути її, бо вона вже лежача. — Я не хочу бачити твою маму в нашому домі, Петре, а тим більше — доглядати її
Ми зі свекрухою не спілкуємось 30 років після того, як вона подарувала нам на весілля зерна і тарілки, а тепер чоловік просить мене доглянути її, бо вона вже

You cannot copy content of this page