Після того, як сваха прогнала нашого сина з будинку, де залишилася Катерина і троє їх дітей, ми з чоловіком не могли стояти осторонь і приїхали прояснити ситуацію. Я знала, що мої свати дивні, але що настільки… – Та ви свого сина зовсім не знаєте, – вигукувала Валентина. – Микола тільки те й робить, що холодильник спустошує. А я їм наймичкою не наймалася!
Після того, як сваха прогнала нашого сина з будинку, де залишилася Катерина і троє їх дітей, ми з чоловіком не могли стояти осторонь і приїхали прояснити ситуацію. Я
– Ти тут тільки через гроші, Олено! І не смій мені говорити, що це не так! – голос дядька Андрія розрізав тишу. – В мене ніколи і в думці такого не було!, – відповіла я спокійно, хоча руки тремтіли. – Я просто хочу знати правду про себе. І це моє право. Ці слова запустили черговий виток суперечок у нашій родині, яка й без того була напружена. Все почалося кілька місяців тому, після відходу у небуття мого прийомного батька
– Ти тут тільки через гроші, Олено! І не смій мені говорити, що це не так! – голос дядька Андрія розрізав тишу. – В мене ніколи і в
– Аліно, ти уявляєш? Хата в селі! І тепер вона твоя! – сказала мама, ледь стримуючи сміх. Її голос у слухавці звучав так, ніби вона ось-ось розсміється. – Яка хата? Яке село? – я навіть зупинилася на сходах метро, бо не могла повірити своїм вухам. – Тітка Ганна залишила тобі будинок, – відповіла мама, вже серйозніше. – Ми навіть не знали, що в неї є заповіт. А тут адвокат подзвонив
– Аліно, ти уявляєш? Хата в селі! І тепер вона твоя! – сказала мама, ледь стримуючи сміх. Її голос у слухавці звучав так, ніби вона ось-ось розсміється. –
– Ми розлучаємося, – раптом випалила мама, тримаючи у руках ополоник. – Тато і я вирішили, що нам пора жити окремо. На сімейній вечері моя мама подала курячий суп із сюрпризом. В одну мить ми перестали бути нормальною родиною. Я залишилася стояти з ложкою в руці, дивлячись то на батька то на маму. Мій брат Дмитро і сестра Марина, схоже, теж не могли повірити своїм вухам
– Ми розлучаємося, – раптом випалила мама, тримаючи у руках ополоник. – Тато і я вирішили, що нам пора жити окремо. На сімейній вечері моя мама подала курячий
– Про що тут думати? Будинок продаси, гроші поділиш. Це ж справедливо, у тебе є брат і сестра. – Але ж це мені тітка залишила! – намагаюся пояснити. – Софія тебе любила, це зрозуміло. Але ти ж не одна в сім’ї! Ти ж бачиш, як зараз важко. Оленка хоче розширити квартиру, діти ж ростуть. А Вадим весь у боргах, ти знаєш, що на нього насідають кредитори
Цей будиночок в Італії дістався мені у спадок від маминої двоюрідної сестри. Вона дуже давно туди виїхала, вийшла заміж, прожили вони там із чоловіком усе життя. Дітей власних
– Мамо, де мої робот-пилосос і кавоварка? – спантеличено вигукнула я, не побачивши в квартирі своїх улюблених помічників. Я дуже люблю саме зернову каву, тому чоловік подарував мені місяць тому машинку, а пилосос “жив” у нас і неймовірно радував мене вже близько року. І тільки мама ходила і весь час бубніла, що це зайві речі в домі. І ось що втнула! Сказала, що хоч вона нам гроші відклади буде, прибиратиме сама, а каву в турці треба варити – корисніше і смачніше. Ось як. Ви не уявляєте, яку я бурю влаштувала!
– Мамо, де мої робот-пилосос і кавоварка? – спантеличено вигукнула я, не побачивши в квартирі своїх улюблених помічників. Я дуже люблю саме зернову каву, тому чоловік подарував мені
– Сергію, я присягаюся, якщо тітка ще раз загляне в наш холодильник, я не стримаюся! – сказала я, вриваючись на кухню, де мій чоловік безтурботно чистив картоплю. – Кохана, заспокойся, – відповів Сергій, піднявши на мене здивовані очі. – Це всього на кілька днів. Я намагалась відновити дихання, але в голові крутився спогад про вчорашній ранок. Тітка Галя стояла біля моєї шафи, витягала мої светри й порівнювала їх за кольором
– Сергію, я присягаюся, якщо тітка ще раз загляне в наш холодильник, я не стримаюся! – сказала я, вриваючись на кухню, де мій чоловік безтурботно чистив картоплю. –
— Марусю, ти не ображайся, але я такої ж думки, як і дружина твого брата. Ти стільки років в Італії на заробітках провела і не змогла собі і кімнатки в місті купити?, – сказала мені сусідка, коли побачила, що я в старенькій хатині баби і діда поселилася. — Оксано, та що тепер уже казати? Не до того було, — відповідаю їй. — Я ж гроші братові пересилала, хотіла, щоб сім’я його мала все, чого я не мала. — А тепер на старості літ будеш в тих обдертих стінах сидіти!, — дивується сусідка. — Та сама не знаю, як так сталося, — відповідаю я, а в самої очі на мокрому місці. Дожилася називається!
— Марусю, ти не ображайся, але я такої ж думки, як і дружина твого брата. Ти стільки років в Італії на заробітках провела і не змогла собі і
– У Артема машина і квартира, бо він одружується, а мені буде бабусина двокімнатна стара квартира. І то тільки коли я догляну бабусю? – я кліпала очима і дивилася на маму, яка на кілька тижнів приїхала з Італії додому. Вона багато років уже там працює, тато живе вдома, в їхній двокімнатній київській квартирі. Ще у нас бабуся в своїй двокімнатній квартирі, яка вже слабенька
– У Артема машина і квартира, бо він одружується, а мені буде бабусина двокімнатна стара квартира. І то тільки коли я догляну бабусю? – я кліпала очима і
В неділю невістка сказала в нервах, що наступного разу і мила дешевого мені не подарує, бо я, бачте, обезцінюю її старання. Але що я такого зробила? Я ж не в смітник її подарунок викинула, а акуратно положила разом з цінниками в шафу. Я ще не розпаковувала ні рушники, ні штани на флісі, бо використовую з минулих років. Чомусь Ліля вважає, що я чиню не красиво. Якась дивна. Я ж ціную і оберігаю її подарунки. Щоб на довше хватило
В неділю невістка сказала в нервах, що наступного разу і мила дешевого мені не подарує, бо я, бачте, обезцінюю її старання. Але що я такого зробила? Я ж

You cannot copy content of this page