Головна

життєві історії

Свахо, приїдьте на своїй автівці і завезіть мене в клініку. Щось тиск мені знову скочив, – сказала мені мама Анни, моєї невістки. – Ну звісно, я вас завезу, – відповіла я сідаючи в автівку. А про себе так подумала, чому її взагалі так швидко цього разу відпустили. Всі попередні рази тримали тиждень, а то і десять днів на стаціонарі, а тут всього чотири дні. І тільки вислухавши лікаря, я зрозуміла, в чому причина
життєві історії 0
– Свахо, приїдьте на своїй автівці і завезіть мене в клініку. Щось тиск мені знову скочив, – сказала мені мама Анни, моєї невістки. – Ну звісно, я вас
Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”. Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб маму відсунути і поцілувати дружину. – О, котлетки це супер. Я весь день мотався по об’єктах. Голодний, як собака. Тоді моя свекруха щаслива йде на кухню і обходжує свого синочка. Вона робить те, що раніше робила для Віктора я
життєві історії 0
– Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду
Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка впала на землю. – Нам тут м’ясо, яйця і картопля з неба не падає. Все господарство, яке ти тут бачиш, на наших руках. Ти ж на роботу ходиш? Ходиш? Гроші отримуєш? Отримуєш! Ось і ми хочемо за свою роботу гроші
життєві історії 0
– Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі,
Ромчик отримував від нас кишенькові гроші, але і їх не вистачало. Тому ми з дружиною давали синові сотню-другу, а він витрачав їх на піцу чи іншу смакоту. Він вимагав, щоб у нього було все, що він тільки захоче. Він їв тільки свіжо приготовлені страви і “сьогоднішній” хліб. У ванній стояли хороші фірмові шампуні і гелі для душа. Ми готові були для сина на все. Я з побоюванням чекав на той час, коли син зрозуміє ціну грошам. І він настав. Ми з Софією поїхали його провідати і не впізнали
життєві історії 0
Ромчик – наша єдина дитина, яку ми в буквальному розумінні вимолили у Всевишнього. Після появи на світ і найважчих перших днів ми з дружиною Софією більше не випробовували
Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили. – А де ж ви мене притулите, – запитала я несміливо. – Ой, мамо, ти ж завжди нам казала, що молоді повинні жити окремо. Та й ми так подумали, що тобі в такому віці кудись переїжджати, не годиться. Та й тато ж в селі спочиває. Ти коли хочеш, до нього прийдеш, свічечку запалиш, квіточку посадиш. Там тобі краще буде. – Я прикрила рукою обличчя, щоб не показувати, що я плачу
життєві історії 0
– Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з таким красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили.
– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Я виходила заміж у червоній сукні, свекруха про це знала заздалегідь. У РАЦСі подарувала мені шикарний букет жовтих троянд з метровими зеленими стеблами. Через них я виглядала на фотках як світлофор. А розтратилася на цю красу свекруха не випадково: вона підійшла до мене між ділом і уточнила, що жовті квіти – це на розлуку. Після весілля свекруха зі свекром виділили нам чоловіком квартиру, але порожню. Вікна старі, меблі не було. Облаштовуйтесь, мовляв, і живіть, вам лишиться квартира
життєві історії 0
– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Чоловік наче і
Після свого 65 ювілею, який мама відсвяткувала в Україні, вона повідомила, що з заробітками завершила. – Я вже такого здоров’я не маю. Хватить. Я своє вже відпрацювала. Пенсію задурно ж не дають. – Але якщо я за маму лише пораділа, то Юля засмутилася, бо за що вони тепер жити будуть. Але Олег і тут відзначився. – Я знаю! Ти їдь на мамине місце і будеш гроші переводити, ну а я вже дітей глядітиму
життєві історії 0
– Та не переймайся ти так, якось та й буде. А найкраще знаєш, що зроби? Поїдь працювати в Італію на місце своєї мами. Ну хіба ж не круто
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить
життєві історії 0
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не
«Я не проти, але за умови, що ти купиш мені курячу котлету. Я витратила всі гроші, але не наїлася». Коли моя дочка була маленькою, вона побачила у магазині ляльку. Я не мав грошей на іграшку. Одна покупниця почула нашу розмову і дала мені 100 гривень. Моя дочка все ще пам’ятає про це через 20 років. Нещодавно я був у тому самому магазині, і маленька дівчинка попросила у своєї мами іграшку, а мама сказала, що не має грошей. Я дав їм 1000 гривень. Мама поставила перед татом тарілку з дуже підгорілою картоплею. Я затамувала подих, чекаючи, що скаже тато. Але він незворушно з’їв усе. Пізніше я почула, як мама вибачається. А він
життєві історії 0
Батьки завжди дарували «потрібні» подарунки. Виросла із зимових черевиків – «Дідусь Мороз на Новий рік подарував нові», і так далі. Коли ми познайомилися з майбутнім чоловіком, він запитав,
– А це мій другий сюрприз, – відповів чоловік, витягаючи з кишені зв’язку ключів. – Я орендував будиночок із ділянкою на все літо, і ми можемо поїхати туди вже цими вихідними. Сказано – зроблено. Цілий тиждень я провела на різних форумах городників, з’ясовуючи у досвідчених огородників, як правильно висаджувати розсаду. Раннього суботнього ранку ми завантажилися в машину, весь багажник якої був заставлений різноманітними ємностями з майбутніми помідорами. На щастя, дорога виявилася недовгою: наша нова дача була всього за 40 кілометрів від наших Черкас. Через якийсь час мені знадобилося поїхати до міста на кілька днів. Повернувшись, я насамперед зайшла в теплицю і помітила на листі коричневі плями
життєві історії 0
Хотілося мені помідори вирощувати, так так, щоб з них жити, щоб вони окупалися і годували нас. Мрія така у мене була і я не давала нею спокою чоловіку.

You cannot copy content of this page