Головна

життєві історії

Що я вчора вислухала від Матвія за суші на вечерю! Так вони коштували 800 гривень, більше кілограма зате, ми так всі наїлися, діти дуже просили вже кілька тижнів. Матвій їв пельмені. Суші не його їжа. Я дітей дорого одягаю, гроші розхвицюю на ліво і на право. До косметолога смію ходити раз на місяць. Це ж синочок вже настрочив, нажалівся у вайбері. І свекруха навіть не подумала, що вже майже ніч надворі. А сьогодні Матвій прийшов з роботи додому з кросівками за 7 тисяч гривень
життєві історії 0
Що я вчора вислухала від Матвія за суші на вечерю! Так вони коштували 800 гривень, більше кілограма зате, ми так всі наїлися, діти дуже просили вже кілька тижнів.
Зроду на таких гостинах не була і тепер не знаю, як відмовити сина від такого шлюбу! Це ж в таку родину потрапить, що ой-леле, все життя на таких недохарчах сидіти буде, якими нас частували свати майбутні! Все зроблю, щоб син передумав.
життєві історії 0
Зроду на таких гостинах не була і тепер не знаю, як відмовити сина від такого шлюбу! Це ж в таку родину потрапить, що ой-леле, все життя на таких
Зараз з доходами туго, будівництво наше майже зупинилося. І я опинилася в якійсь безвиході. Чоловік вже не намагається навіть якось приструнити рідню, його все влаштовує і нічого поганого в цьому він не бачить. Ось приїжджає брат Вадима з сім’єю, ходять до нас додому у нову частину на екскурсію, хоча ми вже частково там живемо: там наші особисті речі, продукти, техніка і таке інше; врешті-решт може висіти різний особистий одяг у ванній, адже чужих не чекаємо. Ніколи не роззуються, впираються просто подивитися, що нового ми зробили, просто з цікавості. Лізуть в холодильник, дістають і жують прямо на ходу, що їм подобається. Ми з Вадимом зійшлися вже не дуже молодими, а зрілими. Нам було по 36 років
життєві історії 0
Ми з Вадимом зійшлися вже не дуже молодими, а зрілими. Нам було по 36 років. Я після розлучення з дитиною-підлітком, він одружений не був. Стали ми жити з
На ювілеї невістки мені так неприємно стало, бо знов сваха почала вихвалятися подарунком-квартирою, а ми ніби й нічим дітям не допомогли. – Свахо, вони якби до нас з чоловіком навідувалися, якісь смаколика привозили, по курортах возили, як інші діти, може ми б і задумалися над таким подарунком. А так що, діти про нас і не згадують, бо живуть своїм життям, – відповіла я свасі
життєві історії 0
– Свахо, беріть з мене приклад. Я одна, без чоловіка, але дітям квартиру своєї мами подарувала після весілля, бо вони мають окремо жити. У вас хоч і в
Людоньки, Анно, ця сукня тобі не дуже личить. Чим ти тільки думала, коли її купляла?, – сказала мені Ліда. – Ви знаєте, Лідо, ви не та людина, яка буде робити мені такого роду зауваження. І взагалі, ви повинні знати, що мені ви геть не подобаєтеся. Хтось повинен був їй це сказати, – подумала я. – Я запрошую вас на вечерю з запеченою качкою з яблуками. Бо ваша, ну геть не смачна. Я думаю, ви це і самі помітили
життєві історії 0
Я була дуже рада, що батько нарешті знайшов жінку в своєму житті. На жаль, вона не жінка, про яку я мріяла для тата. Мій батько біля цієї Ліди
Півроку тому настала крапка у стосунках з Лідією Василівною. Ну скільки ж можна! Я не залізна леді. Вже більше ніж пів року не спілкуюся зі свекрухою. Після того, як вона вичитала мене за те, що в мене живе мама, я її більше у себе в гостях не приймаю. Вона піднімала голос на очах моєї дитини на мого чоловіка, тобто свого сина за те, що він прийняв жити тещу. Поза очі мама чоловіка постійно миє мені кісточки і дорікає сина, що я спілкуюся тільки зі своїми родичами. Через це у нас в родинині почалися постійні суперечки
життєві історії 0
Півроку тому настала крапка у стосунках з Лідією Василівною. Ну скільки ж можна! Я не залізна леді. Вже більше ніж пів року не спілкуюся зі свекрухою. До цього
Ми з чоловіком сідали в цей час вечеряти. Я запросила і сина з невісткою, але вони відмовилася, бо вже замовили суші. Нехай подякують, що я їх не вичитала за марнотратство. А те, що Марусі мій “подарунок” не зайшов, то це її проблеми. Наступного дня син перед роботою знову заїхав, але просто віддав пакети назад. Все було без слів, Володя лише з батьком поздоровкався. – А я казав тобі цього не робити!, – завівся чоловік
життєві історії 0
Мені якраз сестра з Польщі передала багато різної хімії, ось я все і спакувала, вийшло два великі пакети. Я і попросила сина, щоб той після роботи заїхав до
Бабуся привела мене на кухню ті посадила за стіл, на якому стояла шарлотка і заварник, зітхнула. – Я давно хотіла поговорити з тобою про мою квартиру. Окрім тебе, у мене нікого ближче немає, ти єдина онучка. Ось і вирішила залишити на тебе свою нерухомість, тільки матері нічого не кажи. – А що станеться такого, якщо мама дізнається? Бабуся вийшла з кухні, а коли повернулася, то принесла із собою маленький блокнот, простягла мені: – Ось тут всі мої записи, так би мовити, роздуми. Але і це ще не все: подивися на обличчя цього чоловіка, тільки уважно і запам’ятай. Я попросила ще раз поглянути на світлину. Я знала цього чоловіка.
життєві історії 0
Я довго не могла знайти роботу, кілька разів їздила на співбесіди, у двох організаціях залишила анкети, але все безрезультатно. І тут, зовсім випадково, мені зателефонували із однієї фірми. У
Катерино, де ти, а де я! Між нами прірва. Ми геть різні, і бути разом не зможемо!, – сказав Олексій після підвищення на роботі. А через місяць я дізналася, що він зустрічається з секретаркою компанії, де працює. Я більш ніж впевнена, що ця молодесенька дівчинка рано чи пізно заговорить з ним про дітей. Не думаю, що в п’ятдесят з гаком Олексію сподобається ця ідея
життєві історії 0
Катерино, де ти, а де я! Між нами прірва. Ми геть різні, і бути разом не зможемо!, – сказав Олексій після підвищення на роботі. А через місяць я
Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. – А що таке? Чим вона тобі не догодила? – Я вже це не раз помічала. Як тільки вона з’являється біля нас, я Єву не можу декілька днів заспокоїти. Вона капризує через все. Я не нагнітаю, але Богдан одружився на такій людині, в якої “погані очі”, – відповіла мені Орися. І ви знаєте, я її повністю підтримую, бо не раз бачила наслідки Ірининих “очей” на собі
життєві історії 0
– Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. –

You cannot copy content of this page