Головна

життєві історії

А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти про що? – Як якого? Ти ж її весь час кудись возиш, на якісь процедури, а не раз і за кордон, бо там спеціалісти кращі. Я розумію, може ти і не хочеш мені це розповідати. Але знай, я все розумію. Дитина це святе. Ось тому Тарас і надсилає тобі щомісяця гроші. Не кинув дитину в біді і після розлучення допомагає. – Я витарабанила на неї очі
життєві історії 0
– А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти
Нова сеньйора в Італії відкрила мені очі на моє ж життя. Щоб багато не розказувати про себе я витягла з кишені телефон і відкрила галерею, де були фото і нашого будинку і шикарного подвір’я і дітей. – А для чого ти тут?, – запитала вона мене. – У тебе є все. Та в нас люди живуть скромніше. У вас не будинок, а королівський замок. – Вже за місяць часу я з чемоданами стояла перед кованою брамою і плакала
життєві історії 0
Я п’ятнадцять років пробула на заробітках в Італії. Поїхала, коли син закінчував школу. Дочка ходила в десятий клас і також потрібні були гроші на репетиторів та й одягнутися
Діточки, я до стоматолога записалася. Там сума буде кругленька. Ви ж допоможете мені трохи фінансово? Ну хоч на “пів” зуба?, – сказала свекруха, коли прийшла до нас в п’ятницю після роботи. – Мам, а ти не хочеш піти до Оксани з цим проханням? Вона ж має дві вищі освіти. Нам до неї ж далеко, – відповів їй Іван. Ви знаєте, я завжди мріяла щоб з тим питанням чоловік поставив свою маманю на місце. І ось це сталося. Як тільки я вперше зустріла Ірину Василівну, то перше що її цікавило, чи моя родина багата і яку я маю освіту. І по першому і по другому питанню я їй не догодила
життєві історії 0
– Діточки, я до стоматолога записалася. Там сума буде кругленька. Ви ж допоможете мені трохи фінансово? Ну хоч на “пів” зуба?, – сказала свекруха, коли прийшла до нас
Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно хватати не лише для онука, а й для вас з татом, – сказала мені дочка, коли я подзвонила їй в ту Італію і поставила умову. Або ж вона забирає дитину до себе, як і було обговорено перед їх з Дмитром від’їздом, або ж висилають мені гроші і кожного місяця. Таке враження, ніби дочка просто забула про сина, якого чотири роки тому залишила на мене і поїхала на заробітки
життєві історії 0
– Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно хватати не лише для
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві квартири. Одну ми з Микитою віддали в оренду, щоб з отриманих від квартирантів грошей платити наші кредити за дві машини. Коли ми з Микитою робили ремонт у будинку, я позичила у мами 300 тисяч гривень. Половину ми вже віддали, а потім я пішла в декрет. Працює лише чоловік, але мама цього не розуміє і просить постійно віддати їй гроші якнайшвидше. Я її не розумію, мама називається. Як можна вимагати гроші, коли в тебе все гаразд, все влаштовано?
життєві історії 0
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві
Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати! Женя сам мене попросив. Мене взагалі не влаштовує, що син зійшовся у свої 23 роки з 32-річною панянкою, та ще й офіційно одружився з нею! Народився у них хлопчик Данилко, мій рідний онук, видно, що мати Тетяна гарна. Я почала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мені не подобаються, бігають і галасують, чіпають без дозволу мої речі, щось псують постійно. Вони у мою двокімнатну квартиру, а я у цю кімнату в гуртожитку. Я й погодилася б, якби старші діти були б моїми онуками, але вони чужі
життєві історії 0
Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати! Женя сам мене попросив. Мене взагалі не влаштовує, що син зійшовся у свої 23
Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – відповіла дружина. Я не міг дивитися на цей цирк, тому переїхав в його квартиру. За два місяці моя Оля подзвонила і зі сльозами просила повернутися, бо кран потік і нема кому замінити фільтр в пральній машинці
життєві історії 0
– Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то
Я вклала в конверт тисячку, купила невеличкий букет квітів, “Вечірній Київ”, бо дуже люблю ці цукерки, і пішла вітати подругу. Ви собі не уявляєте, яка я була розчарована. На столі було все з неділі, те, що не доїли попередні, “елітні” гості, а я мала, зі ще одною сусідкою, це доїдати. Мені від цієї обвітреної ковбаси і сиру ставало не по собі і до цих салатів я не доторкнулася. Просто провести вечір з ниючим животом, в кращому випадку, я не планувала. Так мені образливо стало. Ми стільки років дружили, а тут на тобі
життєві історії 0
Я не хотіла йти на ту гостину, але пішла, щоб не образити подругу. Але краще б я прислухалася до свого сьомого чуття. З того, що було на столі,
Будь ласка, Олю, сьогодні мені знову потрібна твоя “підтримка”, – швидко написала мені повідомлення Катя. Мені було погано, мене непокоїло те, що я змушена брехати її чоловікові, хоча ніколи не була з ним близька. Я почала думати, що мені з цим всім робити. Одного вечора, коли я вже спала, мені подзвонив невідомий номер. Я підняла слухавку, хоча зазвичай цього не роблю. Це був Ігор
життєві історії 0
Я намагалася з розумінням поставитися до своєї доброї подруги Каті та хотіла допомогти їй вирішити її подружню кризу. Однак коли Катя почала просити мене регулярно прикривати її, та
Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я, як тільки в неділю переступила її поріг. Мама сиділа біля вікна і трималася за голову. – Ой, Олесю, якби ж то жарт. Правда це! Правда! Де ж вона знову взялася на нашу голову? – Хто вона, мамо? – А хто ж ще, Анна його, ненаглядна і подарована йому Богом, як каже Євген. Я відразу ж сказала, що на цей “цирк” не піду. Як згодом вияснилося, з нашої сторони всі відмовилися. Та ясно, хто на таке піде дивитися?
життєві історії 0
– Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я у мами, як тільки в неділю переступила її поріг. Вона сиділа

You cannot copy content of this page