Головна

життєві історії

Алло, ти знову до нас у гості з пустими руками?, – сказала я нескромно, бо сил моїх дивитися на це все вже не було. Невістка закинула сумку на стілець і посміхнулася. – А що я мала нести? У вас тут вже все є, ще й таке смачне! І тут я зрозуміла, що терпець мій уривається. Це вже не перший і навіть не десятий раз
життєві історії 0
– Алло, ти знову до нас у гості з пустими руками?, – сказала я нескромно, бо сил моїх дивитися на це все вже не було. Невістка закинула сумку
У квартирі моєї свекрухи живе троє котів. Вони всюди – на столах, на підвіконнях, у шафах. Їхня шерсть покриває кожен куточок квартири. Крім котів, є дві собаки. Вони великі, шумні й гавкають без перерви. А ще у неї на балконі – ціле куряче господарство: ціплята, які невідомо як взагалі виживають у міській квартирі. І не забуваймо про папугу, який іноді кричить так, що у вухах дзвенить, і, мабуть, знає більше “цікавих” слів, ніж будь-який підліток. – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки колись мати собі, ти маєш ходити до неї. І сина нашого теж іноді водити. Я дивилася на нього і не могла повірити, що він це серйозно. – Ти що, жартуєш? – спитала я, ледь стримуючи роздратування. – Я знаю, що там неідеально, але це ж тимчасово. Вона сказала, що не перепише квартиру, якщо ви з сином до неї не будете приходити.
життєві історії 0
Андрій прийшов додому похмурий, навіть не привітався, як завжди. Він важко опустився на стілець біля кухонного столу, зітхнув і сказав: – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки
Свекруха швидко штовхнула ліктем чоловіка в бік і той затих. – Оленко, як гадаєш, – свекруха окинула поглядом кухню, – якщо переставити холодильник у той кут, а стіл на його місце, буде більше простору? – Нам так зручніше, – я з надією подивилася на чоловіка. – Але моє рішення оптимальне. Що скажеш, Ром? – подивилася свекруха на сина. Роман кивнув: – Так, зробимо, мамо. Я зиркнула на годинник: – А ви приїхали на машині? – Ні, звичайно! – вигукнув свекор. – Холодно стало, я машину не чіпаю в холоди. – Але останній автобус наче щойно пішов. – А ми не збиралися сьогодні їхати. Чи ти нас виганяєш? – примружилася свекруха. – Мамо, вас ніхто не виганяє. Ми вже все обговорили – ви ночуєте в нас. Батьки Романа поїхали рано-вранці, а тепер я вирішила прояснити дещо. – Що за цирк? Чому ти не порадився зі мною щодо ночівлі батьків?
життєві історії 0
– Сонце, чим ти незадоволена? – чоловік починав злитися. – Купили квартиру. Яку ти хотіла. А ти сумна. – Ром, а давай твоїм батькам гроші віддамо? Прям із
– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще кудись, тільки благаю, перестань нити! – Так, чоловік правий, у мене є все, все, окрім щастя
життєві історії 0
– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще
Дружина думала, що я буду її “банкоматом” все життя. Валя так серйозно стверджувала, що вона дома не ледарює, що я ледь в це не повірив. Та одного разу коли я зайшов в квартиру і побачив її на дивані з телефоном в руках, в той час, як кругом неї був безлад, я не стримався. Я і діти на таку дружину та маму не заслужили
життєві історії 0
Дружина думала, що я буду її “банкоматом” все життя. Валя так серйозно стверджувала, що вона дома не ледарює, що я ледь в це не повірив. Та одного разу
– Син завжди хоче виключно сосиски з макаронами, дочка ниє, що суп буде тільки як у кафе гарбузовий. Приготувала, то їй колір не подобається. У кафе, каже, був гарний помаранчевий, а в мене якийсь не такий. А я всього лише їй туди капусти цвітної додала, щоб корисніше було. І чоловік теж взяв моду носа вернути і критикувати. Вчора котлет насмажила сковороду, то він навіть і не спробував. Сказав, що від них часником несе. І діти, звичайно, одразу за ним давай повторювати. А він, замість того, щоб вмовити їх їсти, замовив на всіх піцу. А те, що я біля плити піввечора стояла, – то кого це хвилює? Та хто ж винен? У тебе чоловік із сином голодні прийшли додому, а ти в котлети часник свій пхаєш! Готувала я суп із червоною рибою. Мама чоловіка підійшла, кривилася і подивилася, мовляв, а чим борщ поганий? Потім сунула свою ложку онукові в суп: «Ой, та я тільки спробувати, навіщо зайвий посуд забруднити?» Так ще потім мордочку скривила і прокоментувала, мовляв, яка бридка все ж таки, ця ваша броколі. Свекруха, дивлячись на все це, єхидно примовляла: «Ну ти його зараз забалуєш, потім захочеш кабачки згодувати, а він відвертатиметься»
життєві історії 0
Жаліється мені вчора подруга моя Тоня: – Син завжди хоче виключно сосиски з макаронами, дочка ниє, що суп буде тільки як у кафе гарбузовий. Приготувала, то їй колір
Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не збираюся я працювати, адже нащо тоді взагалі заміж виходити? Є чоловічі задачі, а є – жіночі. Свої жіночі я виконую ідеально: я мама, господиня, в домі завжди ідеальна чистота і смачні страви. Та я не збираюся додавати до цього навантаження ще й щоденне ходіння на якусь роботу, адже повинна мати час і на себе, щоб бути для чоловіка гарною і доглянутою. Нашій донечці недавно виповнилося 5 років, вона знає англійську, ходить на гімнастику, читає і пише вже – і це моя заслуга, я її кругом вожу! Але вони взялися мене обробляти всі – чоловік, свекруха, маму мою підключили! Мовляв, Артему важко одному тягнути всю родину фінансово, всі мої забаганки і потреби дитини, комунальні, їжу, розваги і так далі. Але мені смішно все це чути!
життєві історії 0
Сподіваюся, ви мене підтримаєте, коли я вам розповім свою історію і поясню свою думку. Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не
Якраз коли я закінчила готувати вечерю, у двері подзвонила мама чоловіка. Ми її чекали, я наготувала смачного, зокрема і свою фірмову курку з часничком у хрустких сухариках. Свекруха тримала кілька пакетів, а на обличчі сяяла широка усмішка. Вона мала принести нам подарунки з Парижу. – Ну ось, нарешті вдома! – оголосила вона, умощуючись на диван. – Париж – це просто казка! Правду люди кажуть! Ми подарували їй цю путівку. І коли зовиця мені хвалилася подарунками, які їй привезла мама – дорогі парфуми і таке інше – то я точно очікувала від Олександри Іванівни зовсім не того, що вона принесла мені
життєві історії 0
Якраз коли я закінчила готувати вечерю, у двері подзвонила мама чоловіка. Ми її чекали, я наготувала смачного, зокрема і свою фірмову курку з часничком у хрустких сухариках. Свекруха
Батьки завжди заперечували, що мене усиновили. Правда змінила моє життя
життєві історії 0
Батьки завжди заперечували, що мене усиновили. Правда змінила моє життя – Ти розумієш, Остапе, що це лише твої вигадки? – суворо промовив тато, розкладаючи переді мною газету. –
Іване, а тобі не соромно? Чесно скажи, ти справді думаєш, що з твоєю освітою і фільмами про супергероїв тобі буде комфортно у нашій сім’ї? – з усмішкою запитав батько Орисі, легенько постукуючи пальцями по столу. Я проковтнув слова тестя і спокійно відповів. – Соромно? Ні. Бо я знаю, що вмію і чого хочу. А от чи це буде комфортно для вас – інше питання
життєві історії 0
– Іване, а тобі не соромно? Чесно скажи, ти справді думаєш, що з твоєю освітою і фільмами про супергероїв тобі буде комфортно у нашій сім’ї? – з усмішкою

You cannot copy content of this page