Головна

життєві історії

Мій Антон дуже любить розповідати мені й моїй мамі, у якої ми живемо, що ми не так смачно готуємо, як його матуся, не так прибираємо – залишаємо пил і безлад, що без нього ми б не змогли взагалі існувати. Любить сказати, що моя мама уникає всілякої роботи і ховає від нього гроші. Отак приходить з роботи майже щодня і починає вчити то мене, то мою маму. Коли ми з Антоном зустрічалися і діло наближалося до весілля, мама наполягла, щоб ми жили з нею. Адже я її єдина дочка, вона всю душу в мене вклала. Ось так і вийшло, що ми з чоловіком живемо разом з нею у нашій з мамою квартирі
життєві історії 0
Мій Антон дуже любить розповідати мені й моїй мамі, у якої ми живемо, що ми не так смачно готуємо, як його матуся, не так прибираємо – залишаємо пил
Я про це дзеркало мріяла десять років. Я так довго відкладала на нього гроші. Як ти міг? Ну не вмієш це діло робити, то не треба було і братися!, – сказала з плачом моєму сину мама Уляни. Я дитину ледь заспокоїла. А ввечері подзвонила, сказала “свасі”, що віддам все до копійки, тільки ноги мого Данила в них не буде. Після цього лити сльози почала вже її дочка Уляна. Така ситуація неприємна вийшла. Але я не розумію, хто ж тут винен і повинен відшкодувати гроші за цю її “мрію”?
життєві історії 0
– Я про це дзеркало мріяла десять років. Я так довго відкладала на нього гроші. Як ти міг? Ну не вмієш це діло робити, то не треба було
Ти цю жінку мамою можеш називати, але тільки не при мені. Тож, синок, думай що говориш наступного разу, – сказала сваха, коли її син стояв біля мене за столом і тільки-тільки почав своє привітання. В цей момент всі за столом притихли і лише Дарина порушила цю мовчанку, коли спитала, чи смачна картопелька за новим рецептом з інтернету. Я вам кажу, ну таку сваху маю, що й зустрічатися не хочеться
життєві історії 0
– Ти цю жінку мамою можеш називати, але тільки не при мені. Тож, синок, думай що говориш наступного разу, – сказала сваха, коли її син стояв біля мене
Подвійна коляска, двоє дітей і рюкзак за спиною. Я також була втомлена, але не нила, як чоловік і не жалілася ні своїй мамі ні тим більше свекрусі, яка повторювала, що своїх виростила і з неї годі. А потім те відчуття, що в чоловіка хтось з’явився. Я не знаю як це пояснити. Я чітко це розуміла. – Віро Степанівно, в Іллі жар, дайте слухавку Денису. Потрібно в аптеку збігати, – звернулася я до свекрухи, коли Денис вкотре не прийшов ночувати. – А він вже спить, Катерино. Він такий прийшов втомлений, що навіть вечеряти не хотів. А потім голка з мішка таки вилізла
життєві історії 0
Ви знаєте, я тут недавно прочитала історію, як мама трійняток, яку покинув чоловік, прийняла його через п’ять років і пробачила. В мене дуже схожа ситуація, тільки я не
Коли у сусідньому кабінеті з’явилася 32-річна красуня Аліна, я і уявити не міг, що щось у нас буде. Адже у обох родини, усталене життя. Але стосунки у ас все ж почалися, і як далі жити – не знаю. Я взагалі не думав, що зі мною таке може трапитися. Я 30 років щасливо одружений, зараз мені 55. І ось тепер – за ручку крадькома потриматися на роботі при зустрічі, рідкі зустрічі на орендованих квартирах. Як я вже сказав, я маю прекрасну дружину, з якою ми прожили 30 років. Напевно, я її досі люблю, сприймаю як друга і вдячний за життя разом довгі роки. У нас із дружиною дві дочки, майже ровесниці моєї Аліни
життєві історії 0
Коли у сусідньому кабінеті з’явилася 32-річна красуня Аліна, я і уявити не міг, що щось у нас буде. Адже у обох родини, усталене життя. Але стосунки у ас
Коли Ірина Степанівна сказала мені в очі, що син наш вже дорослий, а тому її син нічого робити не повинен і працювати також, а вона буде йому на кишенькові витрати віддавати свою пенсію, я поставила умову: харчуватися будемо з чоловіком окремо, в холодильнику у нас відтепер – різні полички. Вона не дозволяла мені купувати собі одяг – я мала заощаджувати. А тепер уже півроку, як свекруха возить чоловікові їжу, і щоразу намагається приготувати щось смачне, щоб показати мені, що він без мене їсть ще краще. Не знаю, де вона бере гроші, і наскільки її вистачить, але мене вражає не так свекруха
життєві історії 0
Коли Ірина Степанівна сказала мені в очі, що син наш вже дорослий, а тому її син нічого робити не повинен і працювати також, а вона буде йому на
20 років тому мені було 20 років і батьки сказали мені покинути їхній дім, заробити собі на житло самостійно. Я тільки почала працювати. Заробити на житло? Не смішіть. Я пішла з квартири батьків, 10 років – по чужих кутках, орендувала кімнати з господинями, заробляла. Працюю в іншій сфері, не по спеціальності давно. Змогла трохи відкласти грошей, думала брат квартиру. Не стає батька. Всім займалися лиш мама і я, хоча нас четверо дітей в родині, я найменша. Але решта люблять батьків лише на відстані. Ховали його ми з мамою, а нас четверо дітей. Мама вже потребує догляду. Винайняла квартиру, взяла маму до себе. І почалося те, що не описати словами. Я працювала по 10-14 годин. Коли б не повернулася, мама не знає, що приготувати їсти. Приготую, похвалить, що смачно. Я схудла вдвічі, мама ж у стільки погладшала. Вдень виспиться, вночі весела, активна – розмови, серіали, чаювання
життєві історії 0
20 років тому мені було 20 років і батьки сказали мені покинути їхній дім і будувати своє доросле самостійне життя, заробити собі на житло самостійно. Я вчилася на
Коли Яринка народилася, я залишила роботу з хорошим доходом – помічниці судді, і допомагала дітям матеріально. Допомогла купити квартиру, дарувала дорогі подарунки невістці і сину, возила за кордон, з Яринкою сиділа до трьох років. Жили ми з Яринкою майже завжди у мене за містом, діти постійно приїжджали, я їх зустрічала, як кажуть, хлібом-сіллю. Словом, я дала їм можливість робити кар’єру і заробляти гроші, бо у них дорога машини в кредиті була і другу дитину хотіли. Того дня ми з чоловіком привезли після вихідних внучку додому батькам, а невістка поставила перед нам чашки з чаєм. І все! До чаю нічого немає. Я запитала у сина, чому маму й батька не погодували, ми ж з дороги. А у відповідь почула: не подобається, не ходи, у мене тут не магазин і не ресторан
життєві історії 0
Вважаю себе хорошою матір’ю, адже все дала своїй дитині. Зараз мені 63 роки, сину – 31. Завжди думала, що мій Арсен у мене золота дитина, непорозумінь з синочком
Гостей було багато. Дарували хто подарунки хто конверт з грошима. І ось приходить моя рідна сестра, з одним букетом квітів і то не купленим, а з городу. Сказала, що в нашому віці більше нічого не потрібно. Та вона сіла за той стіл в четвертій і встала десь в дев’ятій. Та щоб щось було на тому столі, треба його купити. Та все це коштує грошей. Могла б хоч за той накритий стіл тисячку в конверт всунути. Якось мені дивно стало. Я б так не змогла. Прийшла, наїлася на халяву делікатесів і пішла. Я навіть дітям не сказала нічого, бо соромно за сестру було
життєві історії 0
– Вітаю вас, сестричко. Це серйозна дата і ви зуміли з Василем пройти ці роки пліч-о-пліч і виховати таких чудових дітей, а тепер вже тішитися і онуками, а
Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день народження і я запросила новоспечених свекрів – діти наші місяць тому просто розписалися самі, ми навіть не були присутні. Живуть молоді окремо – вони самі їздили на заробітки і купили собі двокімнатну квартиру в Києві. Ну а це я вирішила познайомитися з ними ближче, посидіти за столом. От і запросила. Вони приїхали, одразу відкрили багажник машини і почали діставати ці мішки з цибулею, буряками, картоплею і баклажанами. Звичайно, закривати в банки я нічого не буду
життєві історії 0
Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день народження і я запросила новоспечених свекрів – діти наші місяць тому просто розписалися самі,

You cannot copy content of this page