Головна

життєві історії

В Люби біля хвіртки яблунька росте. Вся стежка ними засипана. Яблука то смачні, але ж їсти їх нікому. Взяла я пакет та й пішла до сусідки. – Любцю, я тут трохи в тебе по ґаздую, можна?, – спитала я сусідку, розказуючи чому прийшла. Люба мовчала, але навіть у пакет сама яблука підкидала, а коли я мала йти, каже: “Ну сотку мені даш, бо яблука справді файні. В магазині таких не купиш”. Я невістці навіть цього не розказувала, бо вона б їх назад за фіртку висипала Любі
життєві історії 0
То як до мене в неділю перед службою забігти на вареники зі сметаною, то так має бути, а як мені яблук – плати гроші. Я б так не
Діти Віктора переїхали до нас із чітким конкретним запитанням: «хто успадкує його бізнес?» Я сподівалася, що другий шлюб принесе мені щастя. Ми з Віктором – двоє дорослих сформованих людей трішки за 40 років, які вже мають життєвий досвід і набули якоїсь мудрості. У нас були теплі дорослі відносини, затишні і надійні. Принаймні, так здавалося 6 років тому, коли ми з Віктором розписалися і стали жити разом. Але в мене вже немає ніяких сил, і все через дітей Віктора, яким 20 і 16 років. Вони командують, що їм готувати, розкидають по оселі свої речі – я ж “попелюшка”, приберу
життєві історії 0
Я сподівалася, що другий шлюб принесе мені щастя. Ми з Віктором – двоє дорослих сформованих людей трішки за 40 років, які вже мають життєвий досвід і набули якоїсь
Я підприємець, маю бізнес, але хочу, аби моя дружина, у якої щойно закінчився декрет з третьою нашою дитиною, також працювала. А Яна – ні в яку! Недавно найменшу ми влаштували до приватного хорошого дитячого садка, бо дружина сказала, що втомилася від дітей. А ще в неї йога, басейн, серіали і книжки, кава з подругами, походи в кіно і театр
життєві історії 0
Я підприємець, маю бізнес, але хочу, аби моя дружина, у якої щойно закінчився декрет з третьою нашою дитиною, також працювала. А Яна – ні в яку! Наші молодшій
Це було морозного дня два роки тому. Тоді свекруха Ольга Петрівна, поки Богдан був на роботі,  просто виставила мене з двома дітьми-погодками 1 і 2-х років і з валізою на вулицю. Тицьнула дрібну готівку на квиток на маршрутку і відправила погостювати до моїх батьків. Бо діти вередували і спати їй заважали і серіал дивитися, нові серії
життєві історії 0
Це було морозного дня два роки тому. Тоді свекруха Ольга Петрівна, поки Богдан був на роботі,  просто виставила мене з двома дітьми-погодками 1 і 2-х років і з
Дивно, смішно і не зрозуміло – ось як я можу сказати про наш візит до свекрів минулими вихідними. І вони на ці вихідні знову нас на обід кличуть-запрошують! Але – красно дякую, я краще роботу піджену чи книжку почитаю. А було так. Позвали нас на другу годину дня. Йдемо – Світлана Сергіївна телефонує Артему і довжелезний список продуктів замовляє. Я ж не знала, що ті крабові палички на сьогодні на салат! Ми з Артемом недавно розписалися, живемо у Чернівцях, свекри – таж, але на іншому кінці міста. Діток у нас ще немає. І от минулими вихідними вперше після нашого розпису свекруха запросила нас в гості на вихідні
життєві історії 0
Дивно, смішно і не зрозуміло – ось як я можу сказати про наш візит до свекрів минулими вихідними. І вони на ці вихідні знову нас на обід кличуть-запрошують!
У мого сина і невістки нерухомості вистачає Києві. А от я сама у Житомирській області живу, даю собі, хаті і огороду раду в сільській місцевості. Маю вже 73 роки. До себе вони мене забрати не хочуть, а це син взагалі гроші надсилати перестав, на дзвінки не відповідає. Ось як так можна? Їм, мовляв, ще й мій будинок як дача у майбутньому не помішає. Ось тоді я й сказала, що в цьому ж році перепишу хату на племінницю, яка в Житомирі живе
життєві історії 0
У мого сина і невістки нерухомості вистачає Києві. А от я сама у Житомирській області живу, даю собі, хаті і огороду раду в сільській місцевості. Маю вже 73
Мама знову на вечір напекла пишних пиріжків зі сливами, котлет зробила – старається всім способами мені довести, що мені потрібна вона і життя з нею і синочком, а не з якимось там Миколою. Знову завела зі мною цю розмову. У мене вже сил нема, щиро кажу і прошу поради. Микола старший за мене на 7 років, і так сталося, що ми сусіди – живемо на одному сходовому майданчику. Йому квартира дісталася від бездітної тітки
життєві історії 0
Мама знову на вечір напекла пишних пиріжків зі сливами, котлет зробила – старається всім способами мені довести, що мені потрібна вона і життя з нею і синочком, а
Мені це рішення далося дуже складно, повірте. Але я вирішила не спілкуватися зі своєю рідною дорослою дочкою. Злата вже 10 років живе в Чехії. в Празі. Я жила в Україні, а це вже три місяці, як я переїхала теж в Прагу, але поселилася окремо. Я ще не адаптувалася у новій країні, мені не просто. Звертаюся до донечки, а вона допомагає дуже знехотя. Допоможе, але перед цим скаже, що її втомило зі мною няньчитися. Або не відповідає взагалі. Після цієї останньої розмови я заблокувала дочку скрізь, де тільки можна
життєві історії 0
Мені це рішення далося дуже складно, повірте. Але я вирішила не спілкуватися зі своєю рідною дорослою дочкою. Злата вже 10 років живе в Чехії. в Празі. Я жила
Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну золота дитина, не те, що наша Галинка. А недавно ми в них в гостях були. За столом десять хвилин, годину, дві, а за дочку ні пів слова. Прийшлось самому цю тему підіймати, але Степан від відповіді втік під приводом – подати гаряче. А через пару днів зайшла я в магазин “копієчку” і все сама зрозуміла. Так, пишатися тут немає чим!
життєві історії 0
Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну золота дитина, не те, що наша Галинка. А недавно ми в них в гостях
То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як онучкам по морозиву купити, та ви що, це ж так дорого. Ось після цього дня, як Олександра Василівна “вигуляла” дівчаток в “дорогому” парку і купила одне морозиво на двох, я набралася сміливості і прикрила “доброчинну лавочку” у вигляді вечері в нас дома кожнісінького дня. Чоловік став на мою сторону, а ось свекруха вирішила поображатися. Ну звісно, вона ж краще за ці гроші на додатковий масаж запишеться
життєві історії 0
То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як онучкам по морозиву купити, та ви що, це ж так дорого. Ось після цього

You cannot copy content of this page