fbpx
Головна

життєві історії

Сьогодні я вже не витримала і питаю свекрухи: “Це ви взуття Михайла повимивали?” – Так я, а що тут такого? Як жінка не хоче подбати про чоловіка, то мусить мама. – А Михайлу ще й на додачу сказала, що горе тобі буде, як матері не стане, бо дружину вибрав ліниву. Звичайно, мене ці слова не лише зачепили, а й образили
життєві історії 0
Зовсім нещодавно я вийшла заміж і вже шкодую, що не відразу встигла помітити, що мій Михайло справжній “маминький синочок”. Ця жінка навіть взуття за ним миє, щоб син
Десь тиждень назад моя подруга купила дуже дорогий засіб по догляду за волоссям. Але, на жаль, він їй не підходить. Тоді взялась моя Галя його продавати на роботі, та всім її співробітницям він видався занадто дорогим, тому покупців не було зовсім. Добре, що я спробувала і мені засіб сподобався і я виручила подругу,  хоч і просила її на майбутнє бути більш обачнішою і обережнішою. Та десь за два тижні моя подруга прибігла до мене з дорогими парфумами
життєві історії 0
Навіть не знаю, чи є ще у когось така подруга, як у мене? Я навіть часто задаю собі запитання, що нас може поєднувати з Галиною, адже ми такі
Якби ж я знала, що це не просто сон, а моє майбутнє, то б нізащо не покинула свого синочка на маму. Чому тоді, в молодості, я так вчинила… Мій син з хатинки бабусі зробив “віллу”, яка красується на все село. Сам він бізнесмен і хороша людина. Тільки я в їх домі не бажана гостя, на відміну від моєї рідної сестри, яка багато часу приділяла племіннику. Інколи я плачу днями і ночами, хочу випросити прощення у сина, але розумію, що це моє бажання – не здійсниться!
життєві історії 0
Якби ж я знала, що це не просто сон, а моє майбутнє, то б нізащо не покинула свого синочка на маму. Чому тоді, в молодості, я так вчинила…
Мені було 17 років, коли я покинула рідний Кропивницький і поїхала на навчання в Торонто. Так і залишилася в Канаді. Живу тепер там, маю родину й роботу. У мене чоловік і син семирічний. Мені зараз 34 роки і я вперше за 17 років приїхала додому. Бабуся зовсім вже слабка стала, дуже хотілося її побачити, та й інших рідних також. Та мій приїзд обернувся дивиною, і дуже цікаво, що на це скажуть читачі. Я маму в ресторан запросила, хотіла її пригостити, поспілкуватися, щоб вона розвіялася і відпочила. В ресторані мене чекав сюрприз – мама влаштувала. Цілий натовп. Я попросила офіціанта розділити чеки – такий гвалт здійнявся!
життєві історії 0
Мені було 17 років, коли я покинула рідний Кропивницький і поїхала на навчання в Торонто. Так і залишилася в Канаді. Живу тепер там, маю родину й роботу. У
Орест сказав, що давно розлюбив Ірину і йде до молодої дамочки. – Будинок поділимо порівну, адже тут і моя частка є. Та Ірина не розгубилась. – Якщо вже і будинок ділимо навпіл, то і дітей також. Ти забирай сина, а мені нехай дочка залишається. – Хоч мені сусідка і зізнавалась, що ніколи би не відпустила сина до іншої жінки, проте в цей момент слова наче самі вилітали з неї. Та коли “бариня” Ореста дізналася, що він до неї хоче переїхати не сам, сильно обурилась і відповіла, що з причепом Орест їй не потрібен
життєві історії 0
Хочу з вами поділитись історією, яку переживає зараз моя сусідка. Як так може зрадити кохана людина, і як далі жити? Ірина і її чоловік Орест, переїхали жити у
Я вже 10 років живу і працюю в Греції, тут вийшла заміж і мій чоловік має невеличкий бізнес – нерухомість, яку здаємо відпочивальникам. Мені 45 років, дітей немає, зате є мама і молодша сестра в Україні. Сестра народила два місяці третю дитину. Я їм до цього переводила 50 тисяч гривень щомісяця, а тепер сестра просить 100, бо мамі гірше
життєві історії 0
Я вже 10 років живу і працюю в Греції, тут вийшла заміж і мій чоловік має невеличкий бізнес – нерухомість, яку здаємо відпочивальникам. Мені 45 років, дітей немає,
Мама й сестра все роблять так, аби я жила життям сестри, а не своїм власним. Хоча мені вже 33 роки, а сестрі 22. Та у неї ж дитятко, вона біднесенька не справляється!
життєві історії 0
Мама й сестра все роблять так, аби я жила життям сестри, а не своїм власним. Хоча мені вже 33 роки, а сестрі 22. Та у неї ж дитятко,
Мама пильнувала “чоловічі штани”, а щоб я їй не заважала, то проводила більшу частину дня на вулиці. При першій можливості я покинула її квартиру. Про свого батька я нічого не знала. Всю правду мені розповіла свекруха, яка нею так і стала. Мені б таке і не приснилося. Після почутого я зібрала деякі речі і переїхала в Польщу. З Іваном я навіть не попрощалася
життєві історії 0
Мама пильнувала “чоловічі штани”, а щоб я їй не заважала, то проводила більшу частину дня на вулиці. При першій можливості я покинула її квартиру. Про свого батька я
Мені дивно було це чути від Оксани, я знаю ж прекрасно, яка в неї гарна сім’я: чоловік, двоє діточок. Правда, Орест вже декілька років на заробітках, але нічого, не одна вона в розлуці з коханим. Та недавно подружка прийшла до мене з “червоненьким” і при розмові Оксана зізналася, що досі не може забути свою першу шкільну любов. І після того, як та вилила мені свою душу, я задумалася. Невже моя подруга на таке здатна? 
життєві історії 0
Мені дивно було це чути від Оксани, я знаю ж прекрасно, яка в неї гарна сім’я: чоловік, двоє діточок. Правда, Орест вже декілька років на заробітках, але нічого,
Вже сім років нашого сімейного життя ми з Миколою живемо в однокімнатній квартирі майже в центрі Хмельницького. Звичайно, мріємо про більше житло, але назбирати на нього не так вже й легко в нашій країні, самі знаєте. І ось нарешті нам, можна сказати, пощастило. Не зовсім те, чого ми хотіли, але все ж хороший варіант. Продавала квартиру моя хороша знайома. Але батьки раптом відмовилися нам допомогти! Наші батьки нас одразу почали жорстко критикувати і відмовляти, посилалися на те, як їх самих у минулому і не раз обдурили з грошима, покладеними на картки або недобросовісні продавці. На їхню думку нашій подрузі нічого не заважає нас взути. Здавати свою житлоплощу, поки їй зручно. А потім повернутись і виставити нас. Але батьки й альтернативу нам запропонували, а як ви думали? І ось я знову при надії. Дізналася лише три дні тому. І ми з чоловіком у повному розпачі
життєві історії 0
Вже сім років нашого сімейного життя ми з Миколою живемо в однокімнатній квартирі майже в центрі Хмельницького. Звичайно, мріємо про більше житло, але назбирати на нього не так вже

You cannot copy content of this page